Testimony 1067

Testimony 1067

2022-07-19

I found out that the war had started when my boss called and said that we were not going to work today because there were explosions on the border. Next, I drank coffee, always as a ritual and calming. After that, I woke up my daughter and informed her about it. It was so unclear, everything seemed to be in a fog, but even in this state, I thought of going to fill up the car, withdraw money and stock up. To my great surprise, already at in the morning of the same day, there were long queues and commotion. My husband did not believe it, one might say, and just slept. In the following days, we were already petrified because we could clearly hear explosions, etc. And despite this, we still believed it would all be over in a few weeks. And every day, this faith faded; it is terrifying and painful - to finally understand that this is not a temporary trouble but a serious, cruel, terrible, deadly war. In order to fully accept new realities, I "dropped out" of life for a while, and it was challenging to return. The only thing that made it possible to stay "afloat" was the understanding that all relatives and friends were alive. Until that terrible day happened when the earth seemed to shake from the force of the explosion, which took place a kilometre from our house. And as a result of this, my co-worker and her entire family, including children, died... Death and war have never been so close to me. I felt that pain; I felt just creepy, and I even realized that this pain is only % of the disaster that others are going through. Losing home, relatives, friends, life... It's so terrible that I wouldn't wish anyone to go through this in my life. Now we have gotten used to it a little and are trying to continue living. But, of course, anxiety and thoughts about an absolutely uncertain future do not leave me every day. And the worst thing is the feeling and awareness of one's impossibility to change and counteract. Therefore, we simply have no choice but to continue living, enjoy life and believe in our victory!

Я дізналась, що почалась війна, коли моя начальниця зателефонувала, та сказала, що ми сьогодні не виходимо на роботу, бо чутні вибухи на кордоні. Далі я випила каву, завжди як ритуал та заспокійливе. Після цього розбудила доньку та про це все повідомила. Було так незрозуміло, все ніби в тумані, але навіть в такому стані я додумалася піти заправити машину, зняти гроші і скупитися. На мій великий подив, уже о ранку цього ж дня були великі черги та метушня. Мій чоловік в це, можна сказати, не повірив і просто спав. Наступні дні ми були вже серйозно налякані, бо нам добре було чутно вибухи і тд. І незважаючи на це, ми все ж вірили, що це все закінчиться через декілька тижнів. І з кожним днем ця віра згасала, це дуже страшно та болісно – нарешті зрозуміти, що це не тимчасові негаразди, а серйозна, жорстока, жахлива, смертоносна війна. Аби повністю прийняти нові реалії, на деякий час я “випала” з життя, повертатись було дуже нелегко. Єдине, що давало залишатись “на плаву” розуміння того, що всі родні та друзі живі. Аж поки не стався той страшний день, коли земля ніби здригнулася від сили вибуху, який відбувся в кілометрі від нашого дому. І в результаті якого загинула моя співробітниця і вся її сім’я, включаючи дітей… Ще так близько смерть та війна не були зі мною. Я відчула той біль, мені стало просто моторошно, і навіть розуміючи, що цей біль тілько % того лиха, яке інші переживають. Втрачаючи дім, рідних, друзів, життя… Це настільки жахливо, що я б нікому в житті не побажала це пережити. Зараз вже ми трішки звикли і намагаємося продовжувати жити. Але звичайно, тривожність та думки про абсолютно невизначене майбутнє не залишають мене щодня. І що найстрашніше, це почуття та усвідомлення своєї неможливості це зміни та протидіяти. Тому в нас просто немає вибору, аніж продовжувати жити, радіти життю та вірити у нашу перемогу!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.