Testimony 1048

Testimony 1048

2022-07-06

Despair... it is not clear what to do, how to continue living and what awaits in the future. Indignation both at oneself and sometimes at the whole world, at oneself, because one cannot do anything, and at the world community, because they can but do not want to. Fear that does not allow you to live peacefully, for children, loved ones and generally unknown people who are under occupation or just in a peaceful city, into which a rocket can fly at any minute... and there is still hope that everything will be fine!

Розпач.. незрозуміло, що робити, як далі жити і що чекає надалі. Обурення як на себе, так іноді і на весь світ, на себе, тому що нічого не можеш вдіяти, а на світову спільноту, тому що можуть, але не хочуть. Страх, який не дає спокійно жити, за дітей, близьких і взагалі невідомих людей, які в окупації чи просто просто в мирному місті, в яке в будь-яку хвилину може прилетіти ракета... та лишилася надія, що все буде добре!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.