Testimony 1024
Title
Testimony 1024
Age Range / Віковий діапазон
Occupation Status / Окупованість територій
Date of Testimony / Дата опитування
2022-07-06
War Testimony / Досвід війни
Good afternoon, everyone. My name is [NAME]. I lived in the city of [CITY] in the Donetsk region. This is a beautiful city, blooming, cheerful, cheerful, but in winter, when I was at work, we heard explosions, and everything froze; we didn't go to work anymore. Schools and kindergartens were also closed. We stayed at home until the end, but the children and I were terrified; every day and night, we saw and heard explosions. You can't do that; the war is terrifying. We sat in the basement for more than a week; we ate, the children slept, went to the toilet, and couldn't go outside because it was terrifying. And then we went to [CITY], where they helped us and sheltered us; it was a church. Then we went to [CITY], where we lived in a kindergarten. And now we have come to the [CITY], Kyiv region. It is quiet here; there are no explosions, and children are walking, enjoying themselves, warmth, and life. If the studying and kindergarten work, then the children will continue to study. My nephew protects our Ukraine. We always worry about him. But we believe that Ukraine will win. In our city, there is no water, electricity, or gas for a long time. I always call my neighbour and ask how they are. Today, our city was shelled again. I so want to go home, to my native house, native land. But unfortunately, it is not possible now. We are renting a house now. I can't go to work yet, because the children are at home. The daughter sometimes cries and screams in her sleep; she still cannot reach her senses. My son is fine; he sleeps well. I also often scream when I sleep. But everything will be fine. I really pray that this will end soon and that we will continue to live as we lived before. To be quiet and peaceful. So that the war never again catches our Ukraine. Now we need time to escape such horror, stress, tears, pain, and death. My mother died in the winter, and there is a war here; it is tough for me to be here alone without my relatives and my mother. My children are fine, and I am happy they are alive and well, but a mother is a mother. Therefore, I wish everyone peace and goodness and victory. Thank you all.
Всім добрий день. Мене звати [ІМ'Я]. Я жила в Донецькій області [МІСТО]. Це дуже красиве місто, квітуче, життєрадісне, веселе, але взимку, коли я була на роботі, почули вибухи, і все завмерло, на працю ми вже не вийшли. Школи і дитячі садочки також не працювали. Ми вдома перебували до останнього, але я і діти дуже боялися, кожен день і ніч бачили і чули вибухи. Так не можна, війна це дуже страшно, ми більше тижня сиділи в підвалі, ми там їли, діти там спали, в туалет там ходили, ми не могли виходити на вулицю, бо було дуже страшно. І потім ми поїхали в [МІСТО], там нам допомогли, прихистили, це була церква. Потім ми поїхали до [МІСТО], там ми жили у дитячому садку. А зараз приїхали до [МІСТО], Київська область. Тут тихо, немає вибухів, діти гуляють, радуються сонечку, теплу, життю. Якщо запрацюють школа, дитячий садок, то діти далі підуть навчатися. Мій племінник захищає нашу Україну. Ми завжди за нього переживаємо. Але ми віримо, що Україна переможе. В нашому місті не має ні води, ні світла, газу давно не має. Я завжди дзвоню сусідці, і питаю як вони. Сьогодні знову були обстріли по нашому місту. Я так хочу додому, в свою рідну хату, рідну землю. Але на жаль, зараз не можна. Зараз ми знімаємо житло. На роботу поки я не можу піти, бо діти вдома. Донька інколи уві сні то плаче, то кричить, не може ще прийти до тями. Син нічого, добре спить. Я теж часто кричу, коли сплю. Але все буде добре. Я дуже прошу, щоб це скоро скінчилося, і ми як жили раніше, будемо жити далі. Щоб тихо і мирно. Щоб війна більше ніколи нашу Україну не застала. Зараз треба час, щоб трішки відійти від такого жаху, стресу, сльози, болю, смерті. В мене мама взимку померла, і тут війна, мені дуже тяжко тут одна без рідних, і мами. Діти це добре, і я щаслива, що вони живі і здорові, але мама є мама. Тому я всім бажаю мира і добра і перемоги. Всім дякую.
Copyright information
This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.
Citation
“Testimony 1024,” Narratives of War, accessed December 3, 2024, https://now.omeka.net/items/show/953.