Testimony 1003

Testimony 1003

2022-07-06

From the moment the war started, my family and I were at home in our hometown; we were used to sirens and explosions, we were not going to leave, and our five children were terrified since we could not leave our home. From February to June , we sat at home, it was scary, but it was even scarier to leave our native home. But on June , our town was shelled, houses were destroyed, four people were killed, and many were injured, and we immediately decided to leave to save our children. We took what was necessary and left the house because of the cursed orcs. I hate them. A lot of people are suffering because of these heroes. My family and I live with friends; people live in a two-room apartment. It is complicated and challenging, I want to go home, but our city is still under fire... We hope that we will return soon... Glory to our heroes... Glory to Ukraine...

З того моменту, коли почалася війна, я з родиною були вдома, у рідному місті, звикли до сирен та до вибухів, не збиралися виїжджати, наших дітей дуже боялися, щоб ми не покинули рідної домівки. З лютого по червня ми сиділи вдома, було страшно, але ще страшніше покидати рідний дім. Але червня наше містечко обстріляли, зруйновані будинки, вбито людей і багато травмованих, і ми відразу вирішили виїхати, щоб врятувати своїх дітей. Взяли саме необхідне і покинули домівку через клятих орків. Ненавиджу їх. Купа людей страждає через цих іродів. Зараз я з родиною проживаємо в знайомих, у двокімнатній квартирі живе людей. Важко і тяжко, хочеться додому, але наше місто досі під обстрілами... Надіємося, що скоро повернемося назад... Слава нашим героям... Слава Україні...

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.