Testimony 997

Testimony 997

2022-07-06

On February , I woke up in the morning because my father woke me up, then I turned on the TV and saw the news about the war; I got scared; I didn't know what to do and went outside; people were running, they were running in line at the store when I returned home I heard loud noises explosions from the side of the border. When the orcs entered our city, then deafening explosions began. At the beginning of the war, we sat, sometimes in the basement, then in the corridor, because the house was shaking from the explosions. I worry about my relatives who live in the city of [CITY]. My friends left the city; I miss them very much; we talk with them on social networks. I am also worried about my father, who is defending the country; even now, I do not believe that there is a war in our country; I think this is all a fairy tale. Every day, my mother and I go to the store, and there is always a line or no products; table salt in our city disappears for a month, and I believe a peaceful sky will come to our country. Every morning I wake up to the sound of explosions of enemy rockets and planes flying over my house; I was terrified when there was an explosion not far from my house. When there was an explosion near the school, an enemy missile exploded not far from me. Every morning I play outside with my friends. After the walk, the air alarm started when I was already going home; when I came home and saw the news for [CITY], there sounded four sirens... I was terrified because this city was lovely.

лютого я прокинулася вранці від того що мене розбудив батько, потім я увімкнула телевізор і побачила новини про війну мені стало страшно, я не знала що робити та вийшла на вулицю, там люди бігали, бігали займали черги в магазин, коли повернулася додому почула гучні вибухи зі сторони кордону. Коли орки увійшли до нашого міста, тоді почалися дуже гучні вибухи. На початку війни ми сиділи, то в підвалі то в коридорі, тому що хата ходила ходором від вибухів. Я переживаю за своїх рідних, які проживають у [МІСТО]. Мої друзі виїхали за місто, я дуже за ними сумую, ми з ними розмовляємо по соціальних мережах. Також я переживаю за свого батька який захищає країну, я навіть зараз не вірю, що в нашій країні війна, я думаю, що це все казка. Кожен день ми з мамою ходимо до магазину і постійно там черги або немає продуктів, кухонна сіль в нашому місті пропала аж на місяць, я вірю, що в нашій країні настане мирне небо. Кожен ранок я прокидаюсь під шум вибухів ворожих ракет, літаків, які пролітають над моєю домівкою, я дуже злякалась, коли недалеко від мого дому був вибух, коли був вибух біля училища він був недалеко від мене вибухнула ворожа ракета. Кожен ранок граю на вулиці зі своїми друзями. Після прогулянки коли я вже йду додому почалась повітряна тривога, коли я прийшла додому та побачила новини за [МІСТО], там пролунали сирени...я дуже злякалась, тому що це місто дуже гарне.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.