Testimony 993

Testimony 993

2022-07-05

I always wake up around four in the morning to pack myself and my family for work and school. But the morning of . was somehow different, as if the heart felt something, when the sirens began to wail, and explosions were heard somewhere nearby, the world turned upside down, my mother called, screamed into the receiver, the war began. One thought was to save the children; after two weeks of sitting in the basements, while there was an opportunity, I took the children to the neighbouring region. Where we are now, I am worried about my family; although the enemy retreated to the border, my house is not far from the border, and the shelling continues. Instead, [I pray] peace would come, strength to our defenders.

Я завжди прокидаюсь близько четвертої години ранку, що б зібрати себе та родину на роботу та школу. Але ранок . був якийсь інший, наче серце щось відчувало, коли почали волати сирени, і десь близько стали чутни вибухи, світ перевернувся, мама подзвонила, кричить в слухавку, почалась війна. Була одна думка, рятувати дітей, після двох тижнів сидіння в підвалах, поки була можливість, вивезла дітей до сусідньої області. Де зараз і перебуваємо, хвилююсь за родину, хоч ворог і відступив до кордону, але мій дім недалеко від кордону, і досі продовжуються обстріли. Скоріше б наступив мир, сил нашим захисникам.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.