Testimony 977

Testimony 977

2022-07-05

The war caught me in bed with my children. The first thing I thought about was that this cannot be. Next, where to hide the children. It was and is very scary. Innocent people die. Something terrible is happening around. Children are afraid of everything; I can't understand anything. They always ask why we are being shot at; why are there tanks everywhere? What have we done wrong to them that they don't like us so much? The worst thing is that you can't do anything. You can't stop this war. You cannot find a safe place for your children. You can't protect them. We used to make plans, but now we just live one day at a time. We are forced to flee from our homes and abandon our whole lives. We just run away with one briefcase in which all the most dangerous things fit. And some run away, even without that briefcase, because there is nothing to put there. Because our houses are destroyed, our lives are destroyed. The only thing you want is just revenge. Let them and their families feel what we and our children feel. Let them be afraid to fall asleep at night and wake up in the morning. Let them have nothing to eat and drink. Let everything be destroyed for them, and there will be nowhere to run. Let their children cry.

Війна застала мене разом з дітьми в ліжку. Найперше, про що подумала, що цього не може бути. Наступне, куди заховати дітей. Було і є дуже страшно. Гинуть ні в чому не винні люди. Навкруги коїться,щось страшне. Діти всього бояться, нічого не можу зрозуміти. Весь час запитують, чому по нас стріляють, чому скрізь танки? Що ми їм поганого зробили, що вони нас так не люблять? Найжахливіше те, що ти не можеш нічого зробити. Ти не можеш зупинити цю війну. Ти не можеш знайти безпечне місце для своїх дітей. Ти не можеш їх захистити. Раніше ми будували плани, а зараз просто живемо одним днем. Ми вимушені тікати з своїх домівок, кидати все своє життя. Ми просто тікаємо з одним портфелем, в який помістилося все найнебезпечніше. А деякі тікають, навіть без того портфеля, бо нічого туди класти. Бо наші будинки зруйновані, наші життя зруйновані. Єдине чого хочеться, це просто помститися. Нехай вони разом зі своїми сім'ями, відчують на собі те, що відчуваємо ми, та наші діти. Нехай вони бояться вночі засипати, а вранці просипатися. Нехай їм буде нічого їсти та пити. Нехай у них буде все зруйновано, та нікуди буде тікати. Нехай їхні діти плачуть.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.