Testimony 952

Testimony 952

2022-07-04

Life has lost its meaning. At the beginning of the war, I happened to be in [CITY]. I just went to a friend's place but couldn't leave. At first, we lived in the basement; when the house was destroyed, we moved to another room. It's terrible; it's impossible to go outside. There was nothing to eat. Then the military began to give food, and a little food appeared. We had women and children with us. There was no water to drink, nothing to wash with. There is a stench everywhere, corpses. Like in a horror movie. Some ruins. One day, when the city was almost captured, we got together and went on foot through the fields to [CITY]. It was scary, but it was no longer possible to stay there. And we did it; we got there. But this is only halfway to our native Ukraine. Further, the abusers were not allowed to pass through the block of posts; we were forced to wash their toilets. Well, we got out; even the air is different in [CITY]. We rented a house there and lived there for a while. But sitting idly by is not my thing. I decided that somehow it is necessary to help people. He returned home and began, little by little, to take people to safe places himself. Recently, during the shelling of [CITY], a projectile hit the garage; thank God all the targets and the garage is like that; get ready. I was the first to take my friend's parents; they lived in [CITY], and their house was destroyed. I took them to [CITY]. Now they are in a safe place. Then his wife and children, another friend, went to [CITY]. That's what I do; people find me and ask for me. Many people left and left their pets behind. Now we have ten dogs and cats living in our yard. Everyone needs to be fed. What do we do? Life has changed a lot; it will never be the same again. Health makes itself felt. My heart aches more and more often. I was forced to drink sedatives constantly. I really want everything to return to how it was, but it is impossible. Victory is ours; Everything will be fine. Glory to Ukraine! Everyone has their path, their own life. But now we are all connected by the war and the grief that has come to our land. We must do everything together; everyone can for Victory. Everyone experienced the horrors of war. Some have seen things that are not shown in horror films. Some people only see the war on TV. But we have to help each other.

Життя втратило сенс. На початок війни я випадково опинився в [МІСТО]. Просто поїхав до друга, а уїхати вже не зміг, тоді. Спочатку жили у підвалі будинку, коли будинок зруйнували, то перешли жити в інше приміщення. Це жахіття, на вулицю вийти не реально. Їсти не було що. Потім військові почали давати продукти, і трошки з'явилася їжа. З нами були жінки та діти. Води не було пити, не то що митися. Всюди смрад, трупи. Як у фільмі жахів. Одні руїни. Одного дня, коли місто вже було майже захоплене, ми зібралися, і пішли пішки, полями в [МІСТО]. Було страшно, але залишатися там не можливо вже. І ми це зробили, дійшли. Але це тільки пів шляху, в рідну Україну. Далі, знущання, не пускали через блок пости, заставляли мити їм туалети. Ну ми вибралися, в [МІСТО] навіть повітря інше. Зняли там будинок, і трохи жили. Але сидіти зложивши руки, це не моє. Я вирішив, що якось потрібно допомогати людям. Повернувся додому, і почав потрохи, сам вивозити людей в безпечні місця. Нещодавно, при обстрілі [МІСТО], снаряд потрапив у гараж, дякувати богу всі цілі, а гараж то таке, відстроїться. Першими я відвіз батьків всього друга, вони жили у [МІСТО], будинок їх зруйнований. Відвіз їх до [МІСТО]. Тепер вони в безпечному місці. Потім дружину та дітей, іншого друга, у [МІСТО]. Так і вожу, люди самі мене находять, та просять. Дуже багато людей повиїжджали, та залишили домашніх тварин. Тепер у нас живуть в дворі собак і котів. Всіх потрібно годувати. Чим і займаємося. Життя дуже змінилося, вже ніколи не буде таке як раніше було. Здоров'я дає за себе знати. Все частіше болить серце. Вимушені постійно пити заспокійливі. Дуже хочеться, щоб все повернулося назад, як було, але це неможливо. Перемога за нами, Все буде добре. Слава Україні! У кожного свій путь, своє життя. Але тепер ми всі пов'язані війною, та горем, яке прийшло на нашу землю. Ми повинні разом робити все, кожен що може, для перемоги. Кожен пережив жахи війни. Дехто бачив таке, що у фільмі жахів не показують. Дехто зовсім війну баче тільки в телевізорі. Але ми повинні допомогати один одному.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.