Testimony 949

Testimony 949

2022-07-04

When the war started, we all understood that it had to start. But we did not believe until the last that the enemy would be such a cruel and soulless killer. My daughter and my husband were forced to leave [CITY] on the very first day because rockets were hitting our anti-aircraft defences, and we just grabbed everything we needed out of fear: documents, money, a kitty, a dog, some things and just ate. We understood that the war would come one day, so we always kept a full tank in the car. Yes, it saved us a lot of time because we saw hundreds of cars at gas stations on the approach to [CITY]. But in [CITY] itself, people still did not understand what was going on; we watched the news and learned from there that there was a war, and we experienced the horror of an airstrike a kilometre from us, and this is just an animal feeling. When we got to a safe place, I was sick from stress for a week. I shuddered at the sound of the wind, the door slamming, the phone ringing. And before that, the pharmacies ran out of all sedatives. It is scary. The whole nation is on antidepressants. I had a small amount of valerian, so it saved me. Unfortunately, the war dragged on, and now we fear it will not end soon. So we learn to live in a new way - in other cities and with new acquaintances. But no one will return the torn months of time and billions of nerve cells. My hatred for everything Russian is boundless because it is a cursed herd with no right to procreation. I am an atheist, and in my worldview, there will be nothing for earthly affairs. But there is conscience and dignity. Which over time shows who is who. During all the war months, I see a person's tears and powerlessness before the war because war is not inherent in people. We have a big brain to think and negotiate. So those who came to us through war do not have the privilege of thinking with their brains; their puppeteers decided for them. We are fighting for what is rightfully ours. Whoever does not agree with this will burn in noble hell because our home is Ukraine.

Коли почалася війна, ми всі розуміли, що вона мала початися. Та ми до останнього не вірили, що ворог буде настільки жорстоким та бездушним вбивцею. Я з донькою та чоловіком були вимушені поїхати з [МІСТО] в перший же день, бо ракети били по нашим пво і ми від жаху просто схопили все необхідне: документи, гроші, кицьку, собаку, трохи речей і просто поїли. Ми розуміли, що війна одного дня прийде і тому завжди тримали повний бак автівки. Так, це нам зекономило купу часу, бо на під'їзді до [МІСТО] ми бачили сотні авто на заправках. Та в самому [МІСТО] люди ще не розуміли що до чого, вони подивилися новини і звідти дізнались, що війна, а ми пережили жах авіаційного удару в кілометрі від нас і це просто тваринне відчуття. Коли ми приїхали в безпечне місце, то впродовж тижня мене нудило від стресу. Я здригалася від звуку вітру, хлопка дверей, дзвінка телефона. І до цього ж в аптеках закінчилися всі заспокоюючі препарати. Це страшно. Вся нація на антидепресантах. В мене була невелика кількість валеріани, тож вона мене спасала. На жаль війна затягнулася і тепер ми боїмося, що вона не закінчиться скоро. То вчимося жити по-новому - в інших містах, та з новими знайомими. Але вирвані місяці часу та мільярди нервових клітин ніхто не поверне. Моя ненависть до всього руського безмежна. Бо то є прокляте стадо. Яке не має права на продовження роду. Я атеістка і в моєму світогляді за земні справи нічого не буде. Але є совість і гідність. Які з часом показують, хто є хто. За всі місяці війни я бачу сльози та безсилля людини перед війною, бо війна не є притаманною людям. Ми маємо великий мозок для того, щоб ним думати та вміти домовлятися. Тож ті, хто прийшли до нас війною, не мають привілегії думати своїм мозком, за них вирішили їх ляльководи. Ми боремося за своє по праву. Хто з цим не згоден - згорить в благородному пеклі. Бо наш дім - це Україна.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.