Testimony 932

Testimony 932

2022-07-04

Our village in [CITY] Oblast was occupied from the first day. When those Russians came to ask for food, the woman kept asking, what do you need? "What, you're not happy for us? They said that we need to remove the Nazis. We'll find them, and everything will be fine." They had to give food because old neighbours were killed for refusing. And the shops were looted right away. There was no bread; they didn't see all the delicacies; they ate old yellow lard and baked all the pancakes because there was not much flour. They hardly went out; it ended badly. One day, Dad went out to get water because our pump had been hit with explosives, and he didn't return. Mother went to see them; they said they were checking for a gunner. Many men disappeared and never returned. After that cattle came out, many were found; among them was our dad, disabled, with a punctured head. In the plantation outside the village... Pain, rage, anger, hatred. I hate them. If we could help? My mom turned gray. They had access to the news and knew the Ukrainian army was close. The closer our cities were, the more wild they became. At first, they threatened to rape us. Phones were taken, then houses were robbed, and money and even old equipment were taken away. The fact that my old laptop only worked from the network did not stop them... They raped many women, including a woman years old, beautiful, with a tall figure, but her son was still serving in the East; they beat her badly and twisted her fingers. It's been two months since they left, and she hasn't come into the yard, and there's also the news of her son's death. When ours came in, my grandmother, a native Belarusian who usually spoke Surjik, knelt and began to speak Ukrainian... It was difficult, challenging. It's scary that she was powerless and couldn't do anything then and even now. Our dad is gone, but we live. Perhaps the main thing is that they are alive. Am I selfish? There was a question about sleep; I fell asleep soundly but got up as if I hadn't slept at all. I still don't understand where I was. Between heaven and earth?

Наше село на [МІСТО] область було окуповане з перших днів. Коли ті руські приходили просити їсти, то баба все питала, що вам треба? "А что, вы нам не рады? Сказали, что нужно убрать нацистов. Найдем их, и все будет хорошо." Їсти мусили давать, бо за відмову вбили стареньких сусідів. А магазини були пограбовані ще відразу.Таке, хліба не було, всіх делікатесів тих не бачили, їли старе жовте сало та все млинці пекли, бо борошна не було багато. На вулиці майже не виходили, кінчалось погано. Одного дня тато вийшов по воду, бо в наш насос попали вибухівкою чи чим, і не повернувся. Мама ходила до них, то казали, що перевіряють, чи не наводчик. Багато мужиків пропало, і не повернулось. Вже після того, як те бидло вийшло, знайшли багатьох і серед них був наш тато, покалічений, з пробитою головою. У лісопосадці за селом... Біль, лють, злість, ненависть. Ненавиджу їх. Якби ми могли допомогти? Мама посивіла. Мали доступ до новин, знали й вони, що українська армія близько. Чим ближче були наші, тим більш звіріли вони. Спочатку погрожували згвалтуванням. Спершу відбирали телефони, потім грабували хати, та виносили гроші та навіть стару техніку. Те, що мій старий ноутбук працюваа тільки від мережі, їх не зупинило.. Гвалтували багато жінок, все рівно кого, навіть жінку років, гарну, з високою поставою, але ж у неї син ще служить на Сході, побили сильно, викрутили пальці. Вже два місяці як вони вийшли, а вона не потикається на двір, ще й звістка про смерть сина. Коли зайшли наші, то бабуся, корінна білоруска, зазвичай говорила суржиком, стала на коліна і почала розмовляти українською.. Важко, важко. Страшно, що безсила, нічого не могла тоді вдіяти, та й зараз. Тата немає, а ми живемо. Мабуть, головне, що живі. Егоїстка я? Було запитання про сон, засинаю крепко, але встаю така, як ніби і не спала. Не розумію досі, де я була. Між небом та землею?

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.