Testimony 917

Testimony 917

2022-07-04

We were a happy, friendly family. We dreamed of a happy future for our children; we dreamed about the university our older son would study at, when we would see the first steps of our younger son and what would be his first word. We dreamed that when summer came, we as a whole family would go to the sea and how nice we would spend time there. And they also dreamed of a daughter who would be beautiful like her mother and kind like her father. But everything happened differently... The country we considered a neighbour, a friend, turned out to be a traitor... attacked us like a tyrant in the morning, when all the adults and children were asleep, stabbed us in the back. It was very unexpected for everyone! Dreams about the birth of a daughter had to be postponed, as the main task for us was to ensure the safety of two other children. It was challenging for our oldest son to finish this school year. He survived covid, constant evacuations, and now the war. Thanks to God, he completed his studies successfully. Our younger son took his first steps and began to speak his first words to the sounds of the siren. After all, you cannot be sitting at home for twenty-four hours; the children need fresh air, and you must go to the store for groceries or even take out the trash. After all, life goes on regardless of the war. We will not go to another country because Ukraine is our Motherland; we were born here, grew up here, and found our love here; our children were born here, and our parents live here. But despite this, it is terrifying. Especially when you hear a siren while walking with your children on the street, and you get panic and fear, you don't know what to do, where to run... especially when you see a plane or a rocket in the sky during this. The first thoughts at this moment is if they were ours. And you freeze in place. You may not even love or hate yourself at such moments because you are helpless. But you must always keep yourself in your hands and remember that we are responsible for our own and our children's lives nearby. You must always keep different options in your head, what to do, where to run, and call in this or that situation. Fear should not defeat us. To do this, you can watch various programs and receive consultations from multiple specialists. And the main thing is to dream and believe in our Victory. Ukraine, above all! We will win!

Ми були щасливою, дружньою родиною. Мріяли про щасливе майбутнє своїх дітей, мріяли, в якому вузі буде навчатися старший син, коли побачим перші самостійні кроки меншого сина, яке буде перше його слово. Мріяли, коли настане літо, ми всією сім'єю поїдемо на море і як гарно ми будемо проводити там час. А ще мріяли про доньку, яка буде красива, як мама і добра, як татко. Але все сталося інакше... Країна, яку ми вважали сусідом, товаришем, виявилася зрадником... напала на нас, як тиран під ранок, коли всі дорослі, діти спали, вдарила ножем в спину. Це було дуже неочікувано для всіх! Мрії про народження доньки довелося відкласти, так як головною задачею для нас було забезпечення безпеки двох інших дітей. Старшому сину взагалі було дуже важко закінчувати цей навчальний рік. Він пережив ковід, постійні евакуації, а тепер ще й війну. Навчання ми, дякуючи Богу, закінчили успішно. Менший син робив перші кроки і почав говорити перші слова під звуки сирени. Адже ти всі двадцать чотири години не будеш сидіти вдома, дітям треба свіже повітря, потрібно сходити в магазин за продуктами або навіть винести сміття. Адже життя продовжується, не дивлячись на війну. Їхати в іншу країну ми не збираємося, адже Україна – наша Батьківщина, тут ми народилися, виросли, знайшли своє кохання, тут народилися наші діти, живуть наші батьки. Але не дивлячись на це, буває дуже страшно. Особливо, коли ти сирену чуєш, гуляючи з дітьми на вулиці і тебе досягає паніка і страх, ти не знаєш, що робити, куди тікати.. особливо коли під час цього ти в небі бачиш літак чи ракету. Перші думки в цей момент, хоч би це були наші. І ти завмираєш на місці... В такі моменти ти себе можеш навіть не любити або ненавидіти, адже ти безпомічний... Але потрібно завжди тримати себе в руках і пам'ятати, що ми несемо відповідальність не тільки за своє життя, а й життя дітей, які знаходяться поруч. Завжди потрібно в голові тримати різні варіанти, що робити, куди бігти, дзвонити в тій чи іншій ситуації. Страх не повинен нас перемогти. Для цього можна дивитися різні передачі, отримувати консультації різних спеціалістів. А головне мріяти і вірити в нашу перемогу. Україна понад усе! Ми переможемо!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.