Testimony 913

Testimony 913

2022-07-04

It was so difficult for us to leave our homes, the soldiers of the Russian Federation at their block posts in the temporarily occupied cities mocked us so much when we went for [CITY], in one of the motels at night the owner called the Security Service of Ukaine to our room, where we stayed temporarily for the night, at night when we were sleeping with the children, they broke into our rented room and put a pike on the floor, then they took us out into the yard and also did not spare small children, when they were in the yard, mosquitoes bit a lot, the children cried a lot from this while we were in the yard , these people turned our entire room upside down, checked our documents, saw that we were from the Donetsk region and began to ask us why we were going to the territory of Ukraine and began to tell us that the Ukrainian military mocked people, but at the same time they did not they said how bad it is in the temporarily occupied territories: there is no food, no water, no gas, no electricity - they gutted everything and intimidate the people there. When we got to the Ukrainian side, our guys from the Armed Forces of Ukraine addressed us very politely; thank God, we all got out alive and well, then our relatives and neighbours from the village contacted us and informed us that we were being searched and in mobilization began in the village. We left our home, our farm, and everything we had earned over the years to leave. We had to sell our car and scooter and go into debt because it is costly to live there; we were even afraid to take our documents from school, work and the hospital so that no one would know that we were running away from the village because my son defends Ukraine. Since March, we have watched people starve, as well as how the Russian Federation mocked our soldiers and then took out former military personnel; now, all the missing have disappeared, and some surrendered our military personnel.

Ми так важко покидали свої домівки, РФ солдати на їхніх блок постах окупованих тимчасово міст так знущалися з нас, коли ми виїхали до міста [МІСТО], в одному з мотелів вночі господар викликав СБУ в нашу кімнату, де ми тимчасово зупинилися на ночівлю, вночі, коли ми спали з дітьми вони увірвалися до нас в орендовану кімнату і поклали пикою в підлогу, потім вони нас вивели на двір і також не пошкодували малесеньких дітей, коли були на дворі дуже кусали комарі, діти дуже плакали від цього, поки ми були на дворі, ці люди всю нашу кімнату перевернули догори дригом, перевірили наші документи, побачили, що ми з Донецької області і почали в нас запитувати, чого ми їдемо на територію України і почали розповідати нам, що українські військові знущаються з людей, але при цьому вони не сказали, як погано на тимчасово окупованих територіях: немає ні їжі, ні води, ні газу, ні світла – вони все потрощили і залякують дуже там людей. Коли ми потрапили на Українську сторону, то наші хлопці з ЗСУ дуже чемно до нас зверталися, дякувати богу, ми вибралися всі живі і здорові, потім з нами зв'язалися наші рідні і сусіди з села і повідомили, що нас подали в пошук і в селі почалася мобілізація. Ми покинули свою домівку, своє господарство і все, що ми нажили за всі роки, щоб звідти виїхати. Нам довелося продати машину і скутер, а також залізти в борги, тому що звідти дуже дорого виїхати, ми навіть побоялися забрати свої документи зі школи, роботи, а також лікарні, щоб ніхто не знав, що ми тікаємо з села, тому що мій син боронить Україну. Такого, що ми надивившись з березня місяця, як люди голодують, а також як РФ знущалися з наших солдатів, а потім вивозили і колишніх військовослужбовців, тепер всі безвісти пропали, а є такі, хто здавали наших військовослужбовців.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.