Testimony 900

Testimony 900

2022-07-04

My name is [NAME]. I'm years old. I currently live in [CITY]. At the beginning of the war, hell broke out here. Enemy vehicles drove by. People around were scared. I have three children and I was scared for them. My husband was taken to [CITY]. I was petrified; I kept thinking that something had happened to him. I was worried and called him. When I heard the news that there was a war in our country, I went crazy. I never thought that this could happen to us. We wanted to leave the city, but it was not possible because enemies were everywhere, they said they would not shoot at houses. They didn't tell us the truth. They began to touch [CITY], [CITY], [CITY], [CITY], [CITY], Kyiv and other cities. My relatives and friends live in those cities. They gave our mayor one day to decide whether he would surrender our city to them or not. But he and the residents of our city decided that we would not give up but would give a good fight back to our enemy. In our area, there were no armed forces; there was only Territorial defence, and thanks to them, our city survived, and we expelled the enemy from our native lands. Every day the news about how different cities are being bombed, I even have tears in my eyes. My relatives and friends call me daily and tell me what horrors are happening in their cities. I call my grandmother, who lives in [CITY], every day. She also tells me what a horror it was when [CITY] was under constant fire from the occupiers. I was nervous for her since she is . My children and I went to [CITY] to pick up our grandmother so she would not be so afraid. We took her, and she was with us; we were all so much calmer together. We prepared food every morning and consulted in the garden. When I was little, my grandmother told me what "war" was. And I already understood what it was when my children grew up; I also told them we did not expect what awaited us. My grandmother and I went to the cemetery to see our grandfather, who died two years ago. I cried a lot and asked for help so that he would protect us. My grandma was also crying and asking for help. I loved and still love my grandfather very much, even when he is not around. But I think everything will be good when there is peace on earth. We will stand in this bloody war And everything will be as it should be.

Мене звати [ІМ'Я]. Мені років. В даний час я проживаю у [МІСТО]. З самого початку війни тут коїлось пекло. Заїжджала ворожа техніка. Люди навкруги були перелякані. У мене троє дітей, за яких я дуже сильно переживала. Мого чоловіка забрали до [МІСТО]. Мені було дуже лячно, не покидали ті думки, що з ним щось сталося. Хвилювалась та телефонувала йому. Коли я дізналася новину, що в нашій країні війна, я збожеволіла . Я ніколи не думала, що це може трапитись саме з нами. Хотіли виїхати з міста, але це було не можливо. Тому що повсюди були вороги. Вони говорили, що не будуть стріляти по будинках. Вони говорили нам не так, як є насправді. Вони почали чіпати [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО], [МІСТО] та інші міста. В тих містах проживають мої близькі та друзі. Вони дали один день нашому меру для того, щоб він вирішив, здасть він наше місто їм чи ні. Але він з жителями нашого міста вирішив, що ми сдаватися не будем, а дамо гарну відсіч нашому ворогу. В нашому місці не було ЗСУ, була тільки тероборона і завдяки їм наше місто вистояло і ми вигнали ворога з наших рідних земель. Кожен день новини про те, як бомблять різні міста, у мене навіть сльози на моїх очах. Мені телефонують кожен день мої близькі та знайомі і кажуть, який жах коїться у їхніх містах. Я телефоную кожен день своїй бабусі, яка проживає в [МІСТО]. Вона також розповідає мені, який жах творився, коли [МІСТО] була під постійним обстрілом окупантів. Я дуже за неї хвилювалась, так як їй роки, ми з дітьми поїхали до [МІСТО] забирати нашу бабусю, щоб їй було не так страшно самій. Ми її забрали і вона була разом з нами, усім нам було так спокійніше разом. Ми кожен ранок готували їсти та порались на городі. Бабуся, коли я була маленька, розповідала, що таке «війна». І я вже розуміла, що це таке, коли мої діти підросли, я їм також розповідала, але ми не очікували, що нас це чекає. Ми з бабусею пішли до цвинтара до нашого дідуся, який помер два роки тому. Я дуже плакала, просила допомоги, щоб він оберігав нас. Бабуся також плакала і просила допомоги. Я дуже любила і досі люблю свого дідуся, навіть коли він не поряд. Але я думаю, що коли настане мир на землі, все буде добре навкруги. Ми вистоїмо у цій кривавій війні. І все буде як завжди.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.