Testimony 896

Testimony 896

2022-07-04

For me, the war began on a quiet, cozy morning when my little daughter was sleeping by my side, snoring with her little nose. There was an inexplicable flash, then some inexplicable, lingering silence, and then the most terrible "thunder" in my life. Our beloved home shuddered. A house where my husband and I invested years of work and hours of work and creativity. The house that became the center of our peace, and we hoped to raise our child in it... The house that I will not see soon... When that first thunder rumbled, I said, "The war has begun." All. That's all I said, but I didn't fully understand. Because war is something that the brain of a civilian perceives not immediately but gradually, to realize this terrible phenomenon, you have to lose a lot, and then, until the end, you will resist the fact that now is a war. You will convince yourself that it will end soon. That the armed forces will quickly bring order to our land. That everything will be as before. But this will no longer be the case. Of course, we will win!!! I am sure of this, and it will be so. But there will be no peace of mind and faith that peace with our "neighbour" will ever come. We watch the news and every time, our eyes look for lines that the war is over, and everything is fine. But this will not happen because Russia is the aggressor and the killer of hundreds of thousands of our people who simply lived for themselves and their families. I will never forgive this Russian. Because what they did and continue to do is worse than fascism. This is racism... I say this mildly because I have hundreds of examples of men going to the front to avenge their relatives. The war continues for the fifth month. We have lived in other cities, regions, and countries for the fifth month. We live in anticipation, on pause. We cannot plan for the future because it is too vague. It just froze, and you understand that your future is a maximum of looking at the day ahead because a rocket may fly or there will be hail. And you live in the moment, for yourself, your children, your parents. Just those who are close and alive...

Для мене війна почалася тихим затишним ранком, коли моя маленька донечка спала під боком, сопівши своїм маленьким носиком. Був незрозумілий спалах, потім якась незрозуміла, тягуча тиша, а потім найстрашний в моєму житті "грім". Наш улюблений дім здригнувся. Дім, в який ми з чоловіком вкладалися роками роботи та годинами праці та творчості. Дім, який став осередком нашого спокою та надії виростити в ньому наше дитя... Дім, який я вже не скоро побачу... Коли згримів той перший гром, я просто сказала: "Почалася війна". Все. Це все що я сказала, але не до кінця усвідомила. Бо війна – це річ,яку мозок цивільної людини сприймає не одразу, а поступово. Щоб усвідомити це страшне явище, ти маєш втратити багато чого, і то, до кінця ти будеш спротивитися тому, що зараз війна. Ти будеш себе переконувати,що це скоро закінчиться. Що скоро ЗСУ наведуть лад на нашій землі. Що все буде як раніше. Але цього вже не буде. Звичайно, ми переможемо!!! Я в цьому впевнена і так і буде. Та вже не буде душевного спокою та віри, що мир з нашим "сусідом" колись настане. Ми дивимося новини і кожного разу очі шукають рядки, що війна закінчилася і все добре. Та цього не буде. Бо росія є агресором та вбивцею сотень тисяч наших людей, які просто жили заради себе та своїх сімей. Я цим руським ніколи цього не пробачу. Бо те, що вони зробили та продовжують робити - це гірше фашизму. Це – рашизм... Це я ще м'яко кажу, бо маю сотні прикладів того, як чоловіки їдуть на фронт, щоб помститися за своїх рідних. Війна триває п'ятий місяць. П'ятий місяць ми живемо в інших містах, областях, країнах. Ми живемо в очікуванні,на паузі. Ми не можемо планувати майбутнє, бо воно занадто туманне. Воно просто завмерло і ти розумієш, що твоє майбутнє - це максимум дивитися на день наперед, бо може прилетіти ракета чи будуть гради. І ти просто живеш в моменті, заради себе, дітей, батьків. Просто тих, хто поруч і живий...

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.