Testimony 890

Testimony 890

2022-07-04

The war came to our city of [CITY] unexpectedly for everyone - early in the morning, there was an explosion in nearby [CITY], and from that moment, there began constant panic; a frightened child, gathering bags with everything necessary, descents into bomb shelters, basements, constant sirens and flights over peaceful areas. Ah!! There is no gas, there is no water, the food is running out, a small child wakes up from any knock, it affects the psyche a lot, I don't know how long it will last, the shelling is increasing every day, it's terrifying, you don't know where to run, what to do, there is a basement in the house, but it does not reassure me, every day I cry that such a fate has befallen the children, God forbid such a thing. In [CITY], we had a lot of hits in residential areas; not far from our house, it flew into a factory, the light was cut out, we were cooking on the stove, and there was no wood; if the light was cut out finally it is a disaster, where and how to cook food for the child, somehow you don't think for yourself, in there are a lot of people left with children in the city, many older adults are very, very scary, I hardly watch the news - it is impossible to watch such things, panic is growing, and besides, there is no work for months, no payments, except for for children's [payment], we survive thanks to humanitarian aid!!! Peace to all!!!

Війна прийшла в наше місто [МІСТО] несподівано для всіх – рано-вранці пролунав вибух у сусідньому [МІСТО], і з цього моменту почалася постійна паніка, перелякана дитина, збори сумок з усім необхідним, спуски в бомбосховища, підвали, постійні сирени та прильоти по мирних об'єктах!! Газа немає, води немає, продукти закінчуються, маленька дитина прокидається від будь-якого стуку здригаючись, це дуже впливає на психіку, не знаю, скільки це все продовжиться, обстріли з кожним днем ​​все більше, це дуже страшно, не знаєш куди бігти, що робити, підвал в будинку є, але це ніяк не заспокоює, щодня плачу, що на долю дітей випала така доля, не дай боже таке. У нас у [МІСТО] було багато попадань у житлові райони, недалеко від нашого будинку прилетіло в завод, вирубалося світло, готували на вогнищі, дров немає, якщо світло вирубають остаточно це катастрофа, де і як готувати їсти дитині, за себе якось не думаєш, у місті дуже багато людей залишилося з дітками, старих багато дуже, дуже страшно, новини майже не дивлюся – неможливо дивитися таке, паніка наростає, і до того ж роботи місяць немає, виплат ніяких, крім дитячих, виживаємо завдяки гуманітарній допомозі!!! Всім миру!!!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.