Testimony 880

Testimony 880

2022-07-04

My city has suffered since ; we spent the night in the basement when I had a small son in my arms. Then we left and lived nearby; I didn't want to move far from home, so in , I returned home, my son went to first grade, and I worked. And again, the war of - the basement, no electricity, no water, no gas. Again I had to leave my beloved city; I was perturbed about my son; I had parents there who were constantly under fire, and there was no communication with them without electricity. I am concerned that at any moment, rockets will start firing both where my parents are and in the city where I am; I don't know where to go to feel safe. Russian missiles are firing all over Ukraine. I fall asleep and wake up with such fear.

Моє місто страждає ще з р., тоді я мала на руках маленького сина, ночували у подвалі. Потім виїхали, жили поруч, мені не хотілось далеко від дому виїжджати, у році я повернулась додому, син пішов у перший клас, я працювала. І знов війна – підвал, ні світла, ні води, ні газу. Знову прийшлось покидати своє улюблене місто, за сина дуже хвилювалась, в мене там залишились батьки, які постійно под обстрілом і за відсутності світла з ними нема зв'язку. Дуже переживаю, що в будь-який момент почнеться обстріл ракетами і там, де батьки і в місті, де я перебуваю, я вже не знаю, куди їхати, щоб почуватися в безпеці. Російськи ракети обстрілюють усю Україну. З таким страхом я засинаю і прокидаюсь.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.