Testimony 851

Testimony 851

2022-07-04

I am the mother of children (the oldest is , then years old, years old, and the youngest is ), and I am still pregnant for seven months. We were in the apartment when the war started; we ran to the basement under the sirens, and every night, I couldn't close my eyes because I was afraid I wouldn't have time to hide them in a shelter. Then we lived in the basement for two months; my little son became fearful of this horror happening to us, and we sat there and starved. We constantly heard how our house was being shot at, then it was burned, and we almost fell over from the smell.

Я мама (старшої , потім років, років і молодшому роки) дітей, ще й у положенні зараз перебуваю на місяці. Ми були в квартирі, коли почалася війна, під сирени ми бігли в підвал, щоночі я не могла закрити очей, тому що боялася, що не встигну їх сховати в притулок. Потім ми місяці жили у підвалі, маленький мій синок став боятися від цього жаху, що відбувався з нами, ми сиділи там голодували. Постійно чули, як у наш дім стріляли, потім його спалили і від цього запаху ми мало не впали.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.