Testimony 842

Testimony 842

2022-07-04

Hello, I am not writing to you because of a good life; in my life in recent years, there have been some trials. But I do not know such punishments, but my whole friendly family faces such difficulties. I am a disabled person in the second group; two years ago, I was diagnosed with cancer. I underwent treatment in the city of [CITY] thanks to the doctors who conducted all the necessary examinations, drew up a treatment schedule and chemotherapy methods, and after all, performed an operation to remove the oncological tumour, put me on my feet and gave me hope for the continuation of my life. In January , I underwent an examination in [CITY] and signed up for April, but as they say, it did not increase. The Lord makes his corrections and does not allow us to relax in life. In the last days before the war, many foreign media hyped up the situation that a neighbouring country was planning a war against a neighbouring country. Still, as law-abiding citizens of our country paying taxes in this country, we believed in our president, who would negotiate, and the war would be avoided. Still, it wasn't here - he simply assured me everything was under control and gave me hope that nothing threatened a peaceful life, but I was deeply disappointed in him. In the evening before the start of the war, my husband and I watched TV and discussed whether there would be a war or not, and we also joked about how we would behave in this situation. The morning came, which will remain in my memory until the end of our days. I woke up from explosions and did not understand what it was, but my husband explained that a war had begun between Ukraine and Russia. For the first few minutes, I sat on the sofa and did not move; I was in a complete daze, some primal fear for myself, my children, my grandchildren and all of my relatives and friends. My husband quickly understood; he said I should collect the necessary documents and things for the first time and be ready if the hovers in the bomb shelter came. After his words of support, I slowly began to come to my senses to collect all the necessary towers in case of evacuation or maintenance in the bomb shelter. After all the meetings, I called all my children and reassured them everything was fine. What can I say? It was only the beginning of our life in new conditions, conditions of war. What a heavy trail the war stops everyone around, but you must always be a person to help your loved ones both materially and morally. Our friendly family moved away, my daughter with her husband and children stayed with us, and my son with his wife and daughter went away from the war; now we maintain relations through the Internet, and no matter how much you want to hold your granddaughter, she is growing more and more. I wanted this war to end as soon as possible and to have a peaceful life so that the families torn apart by the war are restored.

Здрастуйте, пишу Вам не від хорошого життя, в моєму житті в останні роки одні випробування. За що мені такі покарання не знаю, а з такими випробуваннями зіштовхується вся моя дружна сім'я. Я інвалід другої групи, два роки тому у мене виявили онкологічне захворювання. Я проходила лікування в [МІСТО] завдяки лікарям, які провели всі необхідні дослідження, склали графік лікування, методику хіміотерапії і після всього провели операцію з видалення онкологічної пухлини, поставили мене на ноги і вселили мені надію на продовження мого життя. У січні року я пройшла обстеження в [МІСТО] і записалася на квітень місяць, але як говориться, не зрослося. Господь вносить свої корективи і не дає нам розслабитися у в житті. В останні дні перед війною багато закордонних засобів масової інформації нагнітали обстановку, що сусідня держава планує війну проти сусідньої держави, але ми як законослухняні громадяни своєї країни, що сплачують податки в цій державі, вірили своєму президентові, що він домовиться і війни удастся уникнути, але не тут то було - він просто своїми запевненнями, що все під контролем, заспокоїв та дав надію, що мирному життю ніщо не загрожує, але як я глибоко у ньому розчарувалася. Увечері перед початком війни ми дивилися з чоловіком телевізор і обговорювали, буде війна чи ні, ще й жартували як поводитимемося в даній ситуації. Настав ранок, який відкладеться в пам'яті до кінця наших днів я прокинулася від вибухів і не зрозуміла, що це але чоловік пояснив, що почалася війна, між Україною та Росією. Перші хвилини сіла на диван і не рухалася була в повному заціпенінні якийсь первісний страх за себе, дітей, онуків і всіх близьких і родичів. Мій чоловік швидко зрозумів, каже, щоб я зібрала документи необхідні речі на перший час і була на готові якщо прийде ховатса в бомбосховищі. Після його слів підтримки я почала потихеньку приходить до тями збирати всі необхідні башни на випадок евакуації або догляду в бомбосховищі. Після всіх зборів я обдзвонила всіх моїх дітей і заспокоїлася, що у них все добре. Що сказати, це був лише початок нашого життя в нових умовах, умовах війни. Який важкий слід усім оточуючих зупиняє війна , але треба завжди бути людиною допомагати близьким як матеріально а й морально. Наша дружна сім'я роз'їхалася, дочка з чоловіком і дітьми залишилася з нами, а син з дружиною і донькою поїхали подалі від війни і тепер підтримуємо стосунки через інтернет, а як хочеться внучку покачати вона ж росте все більше і більше. Хотілося щоб ця війна швидше закінчилася і настало мирне життя. Щоб сім'ї розірвані війною відновилися.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.