Testimony 841

Testimony 841

2022-07-04

It was terrifying when the house moved at night because two bombs were dropped on a private home on a nearby street. Constantly, with the approach of the evening, animal fear comes because you do not know whether you will wake up the following day or not. Having moved to my grandmother's house, I also thought I would be safe, but rocket attacks were nearby, which took many lives. As a result of the flight, our fence, windows, and part of the roof were broken. I realized that I could not be safe anywhere, in the country that I love more than anything in the world. I constantly try to delay my sleep as far as possible because if I listen to the sounds of sirens, there is no sleep. Anxiety and vigilance are my constant companion. I would like to be more helpful to others, but I can't. I have a little daughter, for whom I am responsible for my life and everything.

Було дуже страшно, коли вночі хата ходором ходила, бо на сусідній вулиці скинули бомби на приватний будинок. Постійно з приближенням вечора приходив тваринний страх, адже не знаєш, прокинешся ти чи ні наступного ранку. Переїхавши до бабусі, я теж думала, що буду в безпеці, але і тут неподалік були ракетні прильоти, які забрали безліч життів. Внаслідок прильоту побило наш паркан, вікна, частину покрівлі. Я зрозуміла, що ніде я не можу бути в безпеці, в країні, яку люблю понад усе на світі. Свій сон постійно намагаюсь якомога далі відтягнути, бо вслухаюся у звуки сирен, від того сну фактично немає. Тривога і настороженість мій постійний товариш. Хотілося б бути більше корисною іншим людям, але я не можу. Маю маленьку доньку, за яку відповідаю і життям, і всім.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.