Testimony 821

Testimony 821

2022-07-04

This war became a severe shock for me and, most of all, for my young children. I still remember how my daughter, hearing the plane, screamed and ran away—not understanding that it was not a dangerous plane. So it became a great stress and shock for me that I was left alone with two small children in Ukraine. A rocket recently flew near the house where I lived before with my mother. And this thought is even worse "What if my children were there at that moment!? Or relatives." I put my children to bed every night but can't fall asleep myself. Thinking that suddenly if I fall asleep, I won't have time to save the children or I won't hear something. It is tough; our life has simply been turned upside down. Previously, what seemed to us to be ordinary things are now just the opposite.

Для мене ця війна стала дуже виликим шоком, а найбільше для моїх маленьких дітей. Я досі згадую, як моя донька, чуючи літак, кричала і тікала. Не розуміючи, що це не ворожі. Так для мене стало великим стресом і потрясінням, що на Україні я залишилась сама з двома малими дітьми. Там, де я жила до цього з мамою, нещодавно прилетіла поруч з домом ракета. І від цієї думки ще гірше "а якби мої діти на той момент були там!? Або рідні". Я кожну ніч кладу дітей спати, а сама не можу заснути. Думаючи про те, що раптом якщо я засну, я не встигну врятувати дітей або щось не почую. Це дуже тяжко, наше життя просто перевернулося з ноги на голову. Раніше те, що для нас, здавалось би, звичайні речі, зараз просто навпаки(

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.