Testimony 748

Testimony 748

2022-07-03

I remember on February , at a.m., my children and I were still asleep when my grandmother called and informed us that the war had started and our country and cities were being shelled. It was a shock for a few minutes. At first, I couldn’t believe it, then I turned on the TV and realized that everything was really happening, as there was a marathon of news on all channels, it became terrifying. It was scary when sirens started to sound, and more than ten planes began to fly in a row. My children and I did not know what to do, they were terrified, and I tried to calm them down and place them in a safe place in our apartment while I packed our bag. On the first days, we slept, got ready and hid in the bomb shelter several times. It was hard to explain to the children what was happening and why because it could damage their emotional state, which was disturbed because of sirens, airplanes, and after a while, rockets. When the missiles flew, the windows were shaking. It was probably the scariest thing. War is the scariest thing that can happen. Our family is still under stress and anxiety. What is happening my the soul and heart because what is happening cannot be expressed in words. When you turn on the TV and watch what is happening in [CITY], [CITY] and many other cities, the feelings that you feel cannot be described, as it’s all terrible. The most awful feeling that appears is hatred, hatred for all Russians and their country. You begin to understand that it will never disappear. Even after many years, you cannot forgive everything they did in our country, with our homes, children and people who are not guilty of anything. This can no longer even be called a war. It is simply the killing and destruction of people who are not guilty of anything and do not threaten anyone. Emotionally it isn’t easy to survive. But we believe that heaven is on our side, and soon it will all be over, and the guilty will be punished. Our soldiers and warriors are our guardian angels, they bravely defend our country, and we believe that victory will be ours, as good always defeats evil. We really hope that those non-humans will understand that they need to realize and recover, and it will all stop. Still, unfortunately, it will be too late because we will never be able to forget and forgive all this, and they will have to live with the stigma of murderers and rapists for the rest of their lives. No matter how hard it is for us now, we try to help each other because we are Ukrainians, and that says it all. Victory will be ours—glory to Ukraine.

Пам'ятаю лютого о годині ранку ми з дітьми ще спали, коли подзвонила бабуся і повідомила, що почалася війна та нашу країну та міста обстрілюють, це був шок на декілька хвилин, спочатку не вірилось, потім, увімкнувши телевізор я зрозуміла, що це все дійсно відбувається, так як по всім каналам був єдиний марафон новин, стало дуже страшно. Особливо страшно було, коли почали лунати сирени та літати літаки більше ніж штук підряд. Ми з дітьми не знали, що робити, вони дуже лякалися та я намагалась їх заспокоїти і розташувати у безпечному місці у нашій квартирі, поки збирала тривожну валізу. Перші дні ми спали одягнені та декілька разів ховались у бомбосховище. Дітям було дуже важко пояснити, що відбувається та чому, адже це могло пошкодити їх емоційний стан, який і так був порушений спочатку через сирени, літаки, а через деякий час і ракети. Коли летіли ракети, що аж вікна дриготіли, це було, мабуть, найстрашніше. Війна - це найстрашніше, що може бути, наша родина й досі знаходиться у стресі та переживаннях. Те, що відбувається у душі та на серці через те, що відбувається, не можна передати словами. Коли вмикаєш телевізор і дивишся, що відбувається у [МІСТО], [МІСТО] та багатьох інших містах, то почуття, які з'являються, неможливо описати, як це все жахливо. Найстрашніше почуття, яке з'являється – це ненависть, ненависть до всіх росіян та їхньої країни, ти починаєш розуміти, що це не зникне ніколи, навіть через багато років не зможеш пробачити все те, що вони зробили в нашій країні, з нашими домівками, дітьми та людьми, які ні в чому не винні. Це вже навіть не можна назвати війною, це вже просто вбивство та знищення людей, які ні в чому не винні та не несуть нікому загрозу. Емоційно це дуже важко пережити. Та ми віримо, що небеса на нашій стороні і невдовзі це все скінчиться та винні будуть покарані. Наші солдати та воїни – це наші янголи охоронці, вони відважно захищають нашу країну і ми віримо, що перемога буде за нами, так як добро завжди перемагає зло. Ми дуже сподіваємось, що ті нелюди зрозуміють, що вони роблять та оговтаються і це все припинеться, але, нажаль, це вже буде запізно, адже ми вже ніколи не зможемо забути та пробачити це все та їм доведеться усе життя жити з клеймом вбивць та гвалтівників. Як би важко нам зараз не було, ми намагаємось допомогати один одному, адже ми українці і цим все сказано. Перемога буде за нами. Слава Україні.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.