Testimony 730

Testimony 730

2022-07-03

Good afternoon. My name is [NAME]. I am years old. I have a son. He is . years old. When we woke up on February , according to all of the news, it seemed that Russia had gone to war in Ukraine, and when friends who woke up from the sounds of the explosion started calling me, I was terrified, not so much for myself, but for my child. Since then, our life has turned upside down because I didn’t know what to do and how to live on. Should I leave my hometown in Ukraine? Who would be there for us in another city or another country? That’s why we decided to stay in my hometown. Now it’s a front-line city because Russian soldiers are now on the border with us and the Kherson region. When the war first started and the sirens started sounding, my son and I constantly ran to the basement, along with the neighbours, this had a significant impact on him because it is tough to explain to a .-year-old child why at night, when he is sleeping, we need get up and run to the basement, and sometimes we sit there for - hours. Now that days have passed since the beginning of the war, we have gotten used to it a little, but we are waiting for the war’s end for our victory. Of course, the war affected us a lot, and life changed completely, but we became different. We help each other and try to live our entire life as much as possible. Glory to Ukraine, Glory to the Heroes

Добрий день,мене звати [ІМ'Я], мені років, у мене є синок, йому . рочки. Коли лютого ми прокинулися та по всім новинам, казали, що росія пішла війною в Україну, та коли мені почали телефонувати друзі, що проснулися від звуків вибуху, мені стало дуже страшно, не так за себе, як за дитину. З того часу наше життя перевернулося, адже мені не було відомо що робити, та як жити далі. Чи виїжджати з мого рідного міста, з України? Кому ми потрібні у іншому місті, чи в іншій країні. Тому вирішили залишитися у моєму рідному місті, зараз це прифронтове місто, адже російські солдати зараз на межі з нами та Херсонською обл. Коли тільки почалась війна та почали звучати сирени, ми з синочком постійно бігали у підвал, разом із сусідами, це дуже вплинуло на нього, бо дитині у , роки дуже важко пояснити, чому вночі, коли він спить, ми підіймаймося та біжимо у підвал, та буває, що сидимо там по - години. Зараз, коли вже пройшло днів з початку війни, як сказати, звикли трохи, та чекаємо на завершення війни, на нашу перемогу. Звичайно війна вплинула на нас дуже, життя повністю змінилося, та ми стали іншими, допомогаємо один одному, та стараємося жити повноцінним життям, наскільки це можливо. Слава Україні, Слава Героям

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.