Testimony 518

Title

Testimony 518

Age Range / Віковий діапазон

Gender / Стать

Marital Status / Сімейний стан

Occupation Status / Окупованість територій

Forcibly Displaced / Переміщена особа

Date of Testimony / Дата опитування

2022-06-19

Date Range / Проміжок часу

War Testimony / Досвід війни

In the first days of the declaration of war, there was great fear and panic for oneself, one's family, loved ones, and people in active combat zones. In the very beginning, panic grew stronger every day, / news monitoring, and eating and sleeping problems began. Then, realizing that there was nothing to help with panic, active volunteering began to assist internally displaced persons and the Armed Forces of Ukraine and TRO. Packing food, cleaning, sorting clothes, and communicating with other volunteers helped to take your mind off the traumatic news you read almost all the time. After some time, the stage of emotional exhaustion and depression came: due to overwork and lack of regular rest and nutrition, but it still warmed the soul that you do a good deed and help people, and despite your problems, you try to make them a little happy! During such a period, it was pretty challenging to find an understanding between loved ones, due to which discussions and quarrels began, which morally depressed you even more, but everyone still equally supported each other! During this time, I clearly saw who is who in your life. But there is something significant: from the first days of the war, I began to appreciate my life more than ever, spent more time with my relatives, maintained contact with friends, and helped those who needed it. I want to say that the war showed me how united our people are, always ready to support, help and give a part of themselves for a common goal!
У перші дні оголошення війни був великий страх та паніка за себе, свою родину, близьких людей, та людей, які знаходилися у зонах активних бойових дій. На самому початку, кожен день паніка зростала все сильніше, почався моніторинг новин /, проблеми із харчуванням та зі сном. Потім розуміючи, що панікою нічим не допомогти, почалися активні волонтерства, які були спрямовані на допомогу внутрішньопереміщеним особам та ЗСУ і ТРО. Фасування продуктів харчування, прибирання, перебирання одягу, спілкування із іншими волонтерами допомагало хоч трохи відволіктися від травмуючих новин, які ти читав майже увесь час. Через певний час настав етап емоційного виснаження та депресивного стану: через перевтому, відсутність нормального відпочинку та харчування, але все ж гріло душу те, що ти робиш добру справу і допомагаєш людям, і не дивлячись на свої проблеми, намагаєшся їх зробити трохи щасливими! Саме в такий період, досить складно було знайти порозуміння між близькими, через що починалися дискусії та сварки, які морально тебе ще більше пригнічували, але всі все рівно підтримували один одного! За цей час, я чітко побачила хто є ким в твоєму житті. Але є дещо дуже важливе: із перших днів війни, я як ніколи почала цінувати своє життя, більше часу почала приділяти спільному часу із рідними, підтримувати зв‘язок із друзями, допомагати підтримкою тим, кому вона є потрібною. Хочу сказати, що війна продемонструвала мені, наскільки наші люди є єдині, завжди готові підтримати, допомогти і віддати частинку себе задля єдиної цілі!

Citation

“Testimony 518,” Narratives of War, accessed November 5, 2024, https://now.omeka.net/items/show/480.

Geolocation