Testimony 50

Testimony 50

2022-05-27

I am a grown man. Grandfather. The war caught me by surprise. I would never have thought that this could happen. What can be a war with a neighboring state, with brothers. I myself was born in Russia, in [CITY], near [CITY], in the Ukrainian-speaking village of [CITY], all my life my mother and I spoke Ukrainian, later I lived in Ukraine for most of my life, I love Ukraine. The news about Putin's treachery did not fit in my head. I live in [CITY], this city was captured in the first three days, it was scary, scary... Not for myself... For the youth, for the country, for a peaceful life... Now I live under occupation. It is very difficult. There is not enough food, medicine, gas, and often no light. There are no relatives, they had the opportunity to go, my daughter with children, I am left alone in my old age... And the war... The occupier kidnaps people, tortures them, people return completely different, silent, scared... Those who are objectionable are shot, some cannot be found...somewhere in the basements...Why brother go against brother? Let them live next to each other, each according to their own laws, according to their own rules.. Why kill, spare life, destroy and destroy everything? The city is empty and lonely. Orcs are stealing everything. Grain is taken by sea, equipment is taken from factories, boilers and sports equipment are stolen. This is what is happening. My heart is breaking... I am ashamed that I am Russian according to my passport... But not everyone there is like that. And there are honest people who do not support war and violence. What to do? How to survive? I'm sitting at home, my legs don't go far, I'm under pressure, I'm looking for answers to my questions in books, I have a lot of them. boys and girls and our Commander-in-Chief... Everything will be Ukraine. Granddaughter helped to record. No way without her.

Я дорослий чоловік. Дідусь. Війна застала мене зненацька. Я ніколи не міг би та подумати, що таке може трапитися. Що може бути війна з сусідньою державою, з братами. Я сам народився у Росії, в [МІСТО], поблизу [МІСТО], в україномовному селі [МІСТО], все своє життя і я, і моя мама балакали українською, згодом і більшу частину життя живу в Україні, люблю Україну. Звістка про віроломство Путіна ніяк не укладалася у моїй голові. Я мешкаю у [МІСТО], це місто захопили у перші три дні, було страшно, моторошно... Не за себе... За молодь, за країну, за мирне життя... Зараз живу в окупації. Це дуже складно. Не вистачає їжі, ліків, немає газу, часто немає світла. Немає рідних, вони мали змогу поїхати, донька з дітками, лишився на старості років я сам... І війна... Окупант викрадає людей, катує, люди повертаються зовсім інші, мовчазні, перелякані... Які невгодні розстріляли, деяких не можуть знайти... десь у підвалах... Нащо йти брату на брата? Нехай би жили собі поруч, кожен по своїх законах, і за своїми правилами... Нащо ж убивати, лишати життя, все руйнувати та нівечити? Місто пусте і самотнє... Орки все розкрадають. Вивозять зерно морем, вивозять обладнання з заводів, крадуть бойлери та спортінвентар... Таке коїться. Душа крається... Мені соромно, що я за паспортом руський... Але не всі там такі. І там же чесні люди, що не підтримують війну та насилля... Що робити? Як виживати? Сиджу вдома, ноги не ходять далеко, тиск, шукаю відповіді на свої питання у книжках, їх у мене багато... Та молюся... За Україну, перемогу, за свою родину... Новини про перемоги ЗСУ окрилюють... Вірю в вас, хлопці та дівчата і в нашого Головнокомандувача... Все буде Україна. Онука допомогла записати. Без неї - ніяк.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.