Testimony 362

Testimony 362

2022-06-13

Good afternoon, I live in the occupied city of [CITY], we have been under occupation for more than days, lawlessness is happening in the city, the new government doesn’t care about people, as long as they feel good, prices are rising before our eyes, and sometimes there is a feeling that these are prices in rubles, diapers cost from UAH, food from hryvnias, what will happen next is not clear, we are waiting for Ukraine, because we are with Ukraine. I really hope that our Armed Forces of Ukraine will not leave us, it is very difficult to live with two children, there is no work, ATMs do not work, you withdraw money at crazy interest from ten to thirty percent, there is no connection, there is no light, they bang every day, celebrate their holidays in in the city, instead of putting things in order, our people are strange, they are all against it, but for money, they run ahead of the locomotive, they give them ten thousand rubles each, while mothers have a stomach from children to children, and do not know how to survive, people, you are just a dumb herd of sheep It’s very scary what will happen next, I don’t know, I love Ukraine, my dad is Ukrainian and I’m proud of it, I’m very scared to hear from my parents, friends and acquaintances that someone has died, it’s very scary and unbearable, I’m very scared for my children, I’m scared about the fact that we will be bombed, I’m scared and don’t understand what to do next, I’m very afraid for the children during this period, my nerves were giving out, I started crying and I was scared, first of all, for. Children and not for myself, I hope that everything will be fine in the near future, and we will live in our city of [CITY], and not die in this lawlessness, I hope our president will do everything so that we will be with Ukraine, children do not go to kindergartens and to schools, what to do with relatives is not clear, I hope that everything will open soon, and our children will not sit idle, everyone will see their friends, and everything will be fine, I think that's enough, even now my hands are shaking and tears are pouring

Доброго дня, я живу в окупованому місті [МІСТО], ми в оккупації вже більше днів, у місті твориться беззаконня, нової влади все одно на людей, їм аби їм було добре, ціни зростають на очах, і не падають іноді таке відчуття, що це ціни в рублях, памперси коштують від грн, харчування від гривень, що буде далі не зрозуміло, чекаємо на Україну , тому що ми з Україною Я дуже сподіваюся, що наше ЗСУ нас не залишить, з двома дітьми жити дуже складно, роботи немає, банкомати не працюють, гроші знімаєш під шалені відсотки від десяти до тридцяти відсотків, зв'язку немає, світла немає, бахають щодня, святкують свої свята у місті, замість того щоб навести порядок, люди у нас дивні, вони всі проти, а за грошима, біжать попереду паровоза, по десять тисяч рублів їм дають, тоді як матусі живуть від дитячих до дитячих, і не знають, як вижити, народе, ви просто тупорило стадо баранів Дуже страшно, що буде далі не відомо, я люблю Україну, мій тато українець і я цим пишаюся, мені дуже страшно чути від батьків, друзів та знайомих, що хтось помер, це дуже страшно, і нестерпно мені дуже страшно за моїх дітей, мені страшно про те, що нас бомбитимуть, мені страшно і не зрозуміло, що робити далі, я дуже боюся за дітей, за цей період у мене здавали нерви, я плакала на початку і мені було страшно в першу чергу за дітей, а не за себе, сподіваюся, що в найближче майбутнє все буде добре, і ми в нашому місті [МІСТО] заживемо, а не помремо в цьому беззаконні, я сподіваюся наш президент, зробить усе, що ми будемо з Україною, діти не ходять до садів і У школи, що робити рідним не зрозуміло, сподіваюся, що скоро все відкриється, і наші діти не будуть сидіти без діла, всі побачаться зі своїми друзями, і все буде добре, думаю на цьому вистачить, у мене навіть зараз трусяться руки і сльози ллються.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.