Testimony 335

Testimony 335

2022-06-12

On February , when everything was fine, I came home from study, went to bed with calm thoughts. On the morning of February , I woke up without an alarm for studying, when I went to Instagram, I did not understand what was happening, because yesterday everything was fine, I looked at all the news, and in the morning they wrote that everyone should leave the dormitory immediately. After going to the hostel for business, there was panic on the streets of the city, everyone went en masse to buy gasoline and groceries, fear did not leave people. It was scary for everyone to watch, no one knew what to do. In the first days, I looked at the sky very often, I was afraid that something would fly in our direction, I watched the news every minutes, maybe more often, I never thought that it would be so scary to hear that Russia had reached western Ukraine. Already on the nd day of the war, a curfew was established, for the entire time it was in place, I violated it only once, on the first day, because I did not know that it existed. When I saw the empty streets in the evening, I was afraid that the war had done this, that there is not a single person, that everyone is afraid, it's scary, it seems that you are alone, and no one will change that. After the first weeks of the war, I got a little used to this situation, but it was still hard, because I knew that young fighters die every day. [CITY] was hit by a shell once, and it is impossible to convey in simple words the fear that gripped everyone then, people wanted to leave the village en masse, some did go, but returned after a certain time, I didn't want yours to end like this. Pity during the war of small children, every video or story of codes killing them, or doing other cruel things to them caused tears, this horror is experienced by everyone, you wouldn't even wish it on the enemy. But our faith and hope helps us, our president, who has not abandoned his people, gives us more confidence and strength that we will win. I can conclude that most people are used to today's conditions, and this is not very good, but who is used to talking about the fact that we have a war, and we will convey with our experiences that this war will be our victory, because God and Ukraine are with us!

лютого, коли все було добре, я приїхала додому з навчання, зі спокійними думками лягла спати. Вранці лютого, я прокинулась без будильника на навчання, коли зайшла в Instagram, не зрозуміла що відбувається, адже вчора все було добре, переглянула всі новини, і вранці написали, щоб всі негайно покинули гуртожиток. Поїхавши у гуртожиток по речі, на вулицях міста була паніка, всі масово їхали купувати бензин, продукти, страх не покидав людей. За цим всім було страшно спостерігати, ніхто не знав, що робити. Перші дні я дуже часто дивилась на небо, боялась того, що щось прилетить у нашу сторону, новини дивилась кожні хвилин, а може і частіше, ніколи не думала, що настільки буде страшно почути, що росія дійшла до західної України. Вже на день війни встановили комендантську годину, за весь час поки вона була, я її порушила тільки раз, в перший день, бо не знала що вона є. Коли ввечері бачила пусті вулиці, я боялась того, що війна таке зробила, що не має жодної людини, що всі бояться, це страшно, здається що ти самотній, і ніхто цього не змінить. Після перших тижнів війни вже трохи звикла до цієї обстановки, але всеодно було тяжко, бо знала, що щодня гинуть молоді бійці. У [МІСТО] раз попав снаряд, і просто словами не можливо передати, який страх тоді всіх охопив, люди масово хотіли виїжджати з села, деякі все ж поїхали, але повернулись через певний час, не хотілось щоб твоє закінчилось так. Шкода під час війни маленьких дітей, кожне відео, або історія коли їх вбивали, або робили з ними інші жорстокі речі, викликало сльози, цей жах, що переживає кожен, навіть ворогу не побажаєш. Але наша віра і надія нам допомагає, наш президент, який не покинув свій народ дає більше впевненості і сили в те, що ми переможем. Можу зробити висновки, що більшість людей звикли до сьогоднішніх умов, і це не дуже добре, але хто звик, говорить про те, що в нас війна, і ми своїми переживаннями донесемо, що ця війна буде нашою перемогою, бо з нами Бог і Україна!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.