Testimony 316

Title

Testimony 316

Age Range / Віковий діапазон

Gender / Стать

Marital Status / Сімейний стан

Occupation Status / Окупованість територій

Forcibly Displaced / Переміщена особа

Date of Testimony / Дата опитування

2022-06-11

Date Range / Проміжок часу

War Testimony / Досвід війни

What I remembered the most was the first days of war. February was a holiday of armed forces, however, I have said that it is not our holiday and we shouldn't celebrate it and my soul was filled with the anxiety for the future, because I had information that something will happen, everyone from my acquaintances was sure that there will be an invasion of our country. On the evening I called my wife, she was in the village with years old baby. I had a little hope that everything will be alright. Having waken up in the morning I went outside. At am when it was still dark I heard the sound of the plane. A friend form the work arrived to me and we went for a work. Having waited for the head to come we asked what will happen next. After some time he replied that we all should go home, we changed clothes really quickly and went to different places. i went home, took all clothes, got on my bike and went to the village to my mother-in-law, because my wife was at work and my little son was in the village. At that moment the thing that calmed me down the most was seeing my son. Time passed very slow, my wife was at work, I spent some time with my son, on the evening I arrived home and me with my wife gathered all that we could take with us, the most valuable things, and went back to the village, where our son waited for us. My wife’s sister and her family, a husband and two children, went with us. On first days we were really anxious. We haven't skipped any siren sound, we were alert every minute. At one moment all of us were without any powers to go to the basement, especially, at night, when the child is sleeping, and one day, I went outside and I heard a whistle, only later, when I heard the explosions I realised that it was a cruise missile. I ran to the house in anxiety and woke everyone up with the words ‘Our city is being bombed’. This was my worst fear. I am not afraid for myself, I am afraid for my child. I want everything to be alright with him and I know that without me it will be really hard for him.
Що найбільше запам'яталось, це перші дні війни. лютого було свято збройних сил, але я все казав, що не наше свято, його не слід якось святкувати і душа була наповнена в цей час тривогою за майбутнє, так как я мав інформацію, що буде щось, всі серед моїх знайомих були впевнені, що буде вторгнення в нашу державу. Увечорі я зателефонував дружині, вона уже була в селі з моїм річним малюком. Була маленька надія на те, що все буде добре. Прокинувшись, зранку я вийшов на вулицю. В ранку було ще темно, я почув гул літака. За мною приїхав мій приятель з роботи і ми поїхали на роботу. Дочекавшись прихода керівника, ми запитали, що буде далі. Через деякий час він відповів, що все всі по домах і всі дуже швидко переодягалися і роз'хались хто куди. Я поїхав додому, забрав всі речі, сів на велосипед і поїхав в село до тещі, так як дружина була на роботі мій маленький синок був в селі. Саме більше мене заспокоїло в цей момент, що я побачив свого сина. Час тривав дуже довго, дружина була на роботі, я побув трохи з моїм сином і увечорі я приїхав додому і ми з дружиною зібрали все, що змогли взяти с собою саме цінне і поїхали до села, де нас чекав наш син. З нами приїхала сестра дружини і ії родина, чоловік, двоє дітей. Перші дні ми всі були дуже схвиловані. Ми не пропускали ні одного звуку сирени, кожної хвилини були на готові. В деякий момент ми всі просто були вже без сил кожного разу спускатися до підвалу, особливо в ночі коли дитина спить, і в один день я вийшов з ранку до вулиці і почув свист, потім я вже зрозумів, що це була крилата ракета, коли почув вибухи. Я зхвильваний забіг до хати і розбудив всіх зі словами "наше місто бомблять" це був мій найбільший страх. Я не боюсь за себе, я боюсь за свою дитину, щоб з ним все було добре і я знаю, що без мене йому буде дуже тяжко.

Citation

“Testimony 316,” Narratives of War, accessed November 11, 2024, https://now.omeka.net/items/show/298.

Geolocation