Testimony 26

Testimony 26

2022-05-23

February is a day that changed the life of every Ukrainian. Everyone took this terrible news in a special way, but no one was indifferent. Some panicked, bought all the food and medicine, barricaded themselves in their homes and constantly listened, watched, read the news. And these are quite normal manifestations of the human psyche. I am convinced that the whole calculation of the enemy was based on the desire to cause panic and great shock among our civilian population. They wanted to put pressure on Ukrainians psychologically. Artillery shelling without interruption, fake news, according to the enemy, should work. But not all of them. Fear is a natural phenomenon and not only fools are afraid, but it should not rule us, especially when you are a mother and children look at you and follow your example. They need to be sure that in any situation, parents will know how to behave, where to go, what to do. So I try to stay calm, at least externally. But perhaps I am so brave and "wise" because the explosions, shots and occupiers did not come close to my house. I remember the terrible feeling when the rocket flew over my house, where my children slept, but I do not compare myself with people who lost their homes, and worst of all relatives and friends. Anxiety and fear have become commonplace for most people, some people drink sedatives, and for me it is soothing to work in the garden, at home, to communicate with loved ones. It helps to distract and not go crazy. One of the most popular ways to calm down among my friends was work: "I work tirelessly." The second peace of mind for Ukrainians is volunteering. Helping those in need puts their own experiences in the background. We live in a small town that has hosted more than a thousand internally displaced persons. Our task is to coordinate, study needs, provide relevant information. I feel important because I help other people. There was a rethinking of life values. You start to appreciate what you didn't even notice a week ago. You appreciate good sleep, delicious food, the opportunity to spend more time with loved ones. This is what is really important in life now.

лютого – це день, який змінив життя кожного українця. Кожен сприйняв цю страшну звістку по особливому, але ніхто не залишився байдужим. Одні впали в паніку, скупили всі харчі і ліки, забарикадувалися у своїх домівках і безперервно слухали, дивилися, читали новини. І це цілком нормальні прояви людської психіки. Я впевнена, що весь розрахунок ворога було побудовано на бажанні викликати паніку та великий шок серед нашого цивільного населення. Вони хотіли надавити на українців психологічно. Артобстріли без перерв, фейкові новини, на думку ворога, мали б спрацювати. Але не всі такі. Страх – це природне явище і не бояться тільки дурні, але він не повинен керувати нами, а особливо коли ти мати й на тебе дивляться і беруть приклад діти. Вони повинні бути певні, що в будь-якій ситуації батьки знатимуть як поводитись, куди йти, що робити. Тому намагаюся зберігати спокій, хоча б зовнішній. Але, можливо, я така смілива і «мудра», тому що вибухи, постріли й окупанти не в притик наблизилися до мого дому. Пам’ятаю те страшне відчуття, коли ракета пролетіла над моїм домом, де спали мої діти, але я й не порівнюю себе з людьми, які втратили свої помешкання, а найстрашніше рідних і близьких. Тривога і страх стали для більшості звичними, кілька людей п’ють заспокійливі, а для мене заспокійливим є робота в городі, в будинку, спілкування з найріднішими. Це допомагає відвернутись і не з’їхати з глузду. Одним із найпопулярніших способів заспокоїтися серед моїх друзів стала робота: “Працюю невпинно”. Другий кит спокою українців — волонтерство. Допомога тим, хто цього потребує, відкидає на другий план власні переживання. Ми живемо у невеличкому містечку, яке прийняло більше тисячі внутрішньо переміщених осіб. Наше завдання координувати, вивчати потреби, надавати актуальну інформацію. Відчуваю свою значущість завдяки тому, що допомагаю іншим людям. Відбулося переосмислення життєвих цінностей. Ти починаєш цінувати те, чого навіть не помічав тиждень тому. Цінуєш добрий сон, смачну їжу, змогу проводити більше часу з близькими. От що тепер насправді важливо в житті.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.