Testimony 253

Testimony 253

2022-06-09

I live in the center of the country, there are no hostilities here yet. But frequent sirens always frighten me. IDPs live here, people are completely left without a home. It is very difficult to hear their stories, I cry every time with them because otherwise it is impossible to perceive such a reality. I want to be useful to the country, so I help as much as I can. I provided housing for free, as well as items for humanitarian aid. I wove nets, prepared canned goods for the Armed Forces with others. But most of the problems appeared during the war, both with work and health. The stress of war affects the perception of the environment and even one's relatives. My family had misunderstandings and quarrels with my husband. I feel that we will not be able to continue living in marriage. I have three children, and I cannot work because they are underage. My husband receives a minimum salary of , hryvnias, which is not enough for us to live on. We don't receive help, because according to the law, we don't seem to have the right. This situation in Ukraine is very worrying, people have to survive and not have enough to eat. Many familiar defenders have already died during the full-scale war. I feel morally heavy for each death, also for their relatives and sincerely sympathize. I can't watch the news calmly, the stress is constantly increasing. What happened in [CITY], [CITY] and [CITY] was probably the most impressive. Rape of children and women, torture of the population is impossible to perceive and understand adequately. Every death of my compatriots is a heavy loss. There is a desire to take revenge on the Russian invaders! I fully support our president, and I will support everything he does. The main thing is that the authorities do not forget about those people who are not in the war zone. We are not leaving the country, but want to live and help. But if we survive and cannot even work, how can we endure and survive the war? Our nation cannot be broken by anyone, but without support, the majority of people simply will not have the moral or physical strength to continue living during the war. We believe in victory, help and wait for the end of this shameful and unjustified war in my native Ukraine.

Я проживаю в центрі країни, тут поки що немає бойових дій. Але часті сирени завжди панічно мене лякають. В мене проживають ВПО, люди повністю залишилися без дому. Дуже тяжко чути їх історії, плачу кожного разу з ними, бо інакше неможливо сприймати таку реальність. Хочу бути корисною країні, тому допомагаю як можу. Надала житло безкоштовно, також речі в гуманітарну допомогу. Плела сітки, готувала з іншими консерви для ЗСУ. Та в самої багато проблем з'явилося під час війни, як з роботою, так і здоров'я погіршилось. Стрес війни впливає на сприйняття, оточення та навіть своїх рідних. В моїй сім'ї виникли непорозуміння з чоловіком та сварки. Відчуваю, що ми так далі не зможемо проживати в шлюбі. Маю троє дітей, і не можу працювати, бо вони не повнолітні. Чоловік отримує мінімальну гривень зарплатню, цього нам не вистачає на життя. Допомоги ми не отримуємо, бо по закону начебто не маємо права. Дуже хвилює ця ситуація в Україні, людям доводиться виживати та недоїдати. Багато знайомих хлопців захисників вже загинули за час повномасштабної війни. Я морально тяжко переживаю кожну смерть, також за їх рідних і щиро співчуваю. Не можу спокійно дивитися новини, постійно зростає стрес. Те, що сталося в [МІСТО], [МІСТО] та [МІСТО] вразило, певно, найбільше. Зґвалтування дітей та жінок, катування населення — це неможливо сприймати і розуміти адекватно. Кожна смерть моїх земляків — це тяжка втрата. Виникає бажання помсти російським окупантам! Я повністю підтримую нашого президента, і підтримаю все, що він робить. Головне, щоб не забувала влада і про тих людей, які не в зоні бойових дій. Ми не залишаємо країни, а хочемо жити і допомогати. Але ж якщо ми виживаємо і не маємо змоги працювати навіть, то як витримати і пережити війну? Наш народ не зламати нікому, але без підтримки більшість людей просто не матиме ані моральних, ані фізичних сил, щоб і надалі жити під час війни. Віримо в перемогу, допомагаємо і чекаємо закінчення цієї ганебної та необгрунтованих війни в моїй рідній Україні.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.