Testimony 227

Testimony 227

2022-06-06

My experience is painful because I had to part with close friends, leave my house and my beloved cat. I would not go to another city, but I had to because of the children. My other apartment is in a village that was occupied for about two months. It is hard to imagine what the people who could not get out of that hell and lived in the basement of the kindergarten for two months went through. And housing? I collected for it for so many years, then we completely repaired it, carried out autonomous heating, equiped life, and all this disappeared in one day. I found out that the old neighbour stopped walking, and the other one was completely abandoned by the children. I learned a lot that is even scary to write about. We are not to blame for what happened and now we are literally surviving, because it was difficult to find housing even for a lot of money, it was also difficult with work and etc. Unfortunately, it is impossible to return home now, and it is very scary to realize that you cannot return your past life. It's scary to imagine what will happen next. It is terrible for children who have lost their homes and jobs and are forced to find a new one and build a new life. Some are in another country, and some are here, where you don't know what tomorrow will be like. Every day you read the news and hope for the best. Of course, as soon as there is an opportunity and it becomes calmer, I will return to my native city, although I am aware that our city is on the border and sooner or later we may be attacked again. But for now, let's hope for the best, we will win in the end. And while I read the sad news, I am waiting for our people to knock the orcs away so that we can live more peacefully, because now there is no peace anywhere in the country. Missiles can fly anywhere. Now I hear sirens that were not in my city. Just because they were beaten and that's all. And here there are only sirens and it's not as scary as some say "wait for the sirens". No, sirens are nothing compared to when a fighter jet flies over your head and bombs the neighbourhood, or outside your window is the glow of rockets and artillery, and you don't know where to hide because there is nowhere...

Мій досвід болючий, тому що прийшлося розставатися з близькими друзями, залишати будинок та улюбленого кота. Я б не поїхала до іншого міста, але прийшлося через дітей. Моя інша квартира знаходиться у селищі, що було в окупації близько двох місяців. Важко представляти, що пережили люди, які не могли вибратися з того пекла та два місяці жили у підвалі дитячого садочка. А житло? Я стільки років збирала на нього, потім повністю робили ремонт, проводили автономне опалення, налагоджували побут, й все це в один день щезло. Я дізналася, що старенька сусідка перестала ходити, а іншу взагалі кинули діти. Я дізналася багато такого, про що навіть страшно писати. Ми не винні в тому, що сталося й зараз буквально виживаємо, тому що знайти житло навіть за немаленькі гроші, було важко, з роботою теж важко і тд. На жаль, повертатися додому зараз неможливо й дуже страшно усвідомлювати, що минулого життя не повернеш. Страшно представляти, що буде далі. Страшно за дітей, які втратили житло й роботу та вимушені шукати нову й будувати життя заново. Хтось в іншій країні, а хтось у нас, де не знаєш, як буде завтра. Кожен день читаєш новини й сподіваєшся на краще. Звісно, як тільки буде можливість та стане спокійніше, я повернусь до рідного міста, хоча й усвідомлюю, що наше місто прикордонне і рано чи пізно на нас можуть напасти знову. Але поки що сподіваємось, що буде краще, ми переможемо у кінці кінців. А поки читаю сумні новини, чекаю на те, щоб наші вибили орків подалі, щоб можна було спокійніше жити, бо зараз у країні ніде не спокійно. Ракети можуть прилетіти будь-куди. Зараз я чую сирени, яких не було в моєму місті. Просто бомбили і все. А тут лише сирени й це не так страшно, як деякі кажуть "перечекати сирени". Ні, сирени – це ніщо в порівнянні з тим, як над твоєю головою пролітає винищувач та бомбить сусідній район або за вікном зарево від ракет та артилерії, а ти не знаєш, де тобі сховатися, тому що нема де...

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.