Testimony 198

Testimony 198

2022-06-05

War! This is a scary word. Now I understand it very well. There is a war in my country... This is a grief for all Ukrainians. I lost the job I loved, to which I was accustomed, along with it all possible means of livelihood. Therefore, she was forced to leave her hometown, her home and go to a safer, but unknown place. I managed to find a more or less normal accommodation, but you have to pay for it. I made every effort to find a job, because without it I had no chance to survive in an unfamiliar city. That's why I agreed to the first better vacancy. Now I'm not living, I'm surviving. With hopes that soon everything will be over, there will be peace. I really want to go home, I miss it incredibly (although I didn't even think about it before). My daughter and her family also left our native home and, like me, found temporary shelter in another city. My heart aches for her and for her little grandson, who still doesn't quite understand what's going on. My loved one, as a true patriot and defender of his homeland, volunteered to serve in the ranks of the armed forces of Ukraine. This is of course the right and dignified act (as it should be), but now we don't see each other, we are not together and I feel completely alone, it is very difficult for me morally. I want warmth and comfort. Now my dreams are much simpler: I dream of my whole family gathering at one table under a peaceful sky. And on the table was everything that we wanted and bought with our own hard-earned money, so that everyone would feel happy. How a person actually needs little for happiness... And it seems: if everything were to be settled now, everyone would be happy, appreciate and respect each other, would not upset their relatives and friends, would help each other. I hope and believe that everything will be fine in the country, in my family, and in the families of all Ukrainians. It cannot be otherwise, because we are Ukrainians, we are strong, we will endure, we will survive and, if necessary, we will even rise from the ashes like a phoenix bird and rebuild our dear Ukraine. We have no other options. Everything will be Ukraine! Glory to Ukraine! Glory to heroes!

Війна! Це страшне слово. Зараз я це надто дуже добре розумію. В моїй країні війна… Це горе для всіх українців. Я втратила улюблену роботу, до якої звикла, разом з нею всі можливі засоби для існування. Тому змушена була покинути рідне місто, рідну домівку і поїхати в більш безпечне, але невідоме. Мені вдалося знайти більш-менш нормальне житло, але за нього треба платити. Я приклала всіх зусиль, аби знайти роботу, бо без неї у мене не було шансів вижити у незнайомому місті. Тому і погодилася на першу ліпшу вакансію. Зараз я не живу, я виживаю. Зі сподіваннями, що скоро все закінчиться, буде мир. Я дуже хочу додому, неймовірно сумую (хоча раніше про таке навіть не замислювалася). Моя донька разом із сім’єю також покинула наш рідний дім, і як і я знайшла тимчасовий прихисток в іншому місті. Душа болить і за неї, і за маленького внучка, який ще не зовсім розуміє, що взагалі відбувається. Моя кохана людина як справжній патріот і захисник своєї батьківщини добровольцем пішов служити до лав збройних сил України. Це звичайно ж правильний і гідний вчинок ( так і має бути), але тепер ми не бачимося, ми не разом і я почуваюся зовсім самотньою, мені дуже важко морально. Хочеться тепла і затишку. Тепер і мрії у мене набагато простіші: я мрію, щоб вся моя родина зібралася за одним столом під мирним небом. А на столі було все, що ми захотіли і купили за власно зароблені кошти своєю працею, і щоб всі-всі почувалися щасливими. Як людині насправді мало треба для щастя…І здається: якби зараз все налагодилося, всі-всі були б щасливими, цінували б і поважали один одного, не засмучували б своїх рідних та близьких, допомагали б один одному. Я сподіваюся і вірю, що все буде гаразд і в країні, і в моїй сім’ї, і в сім’ях всіх українців. По-іншому і бути не може, адже ми українці, ми сильні, ми вистоїмо, ми виживемо і, якщо буде потрібно, відродимося навіть з попелу, як птах фенікс, і відбудуємо свою неньку Україну. Інших варіантів ми не маємо. Все буде Україна! Слава Україні! Героям слава!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.