Testimony 163

Testimony 163

2022-06-04

During the explosions, the walls and windows in the house shake, the heart jumps out, the pressure rises, in the field of information about what is happening, the prices of products have soared, humanitarian workers have been dragged out, we stand in queues, and they can only do it once, we have been sitting for days without water and gas, day without electricity, Vodafone, it promised to connect for rewards, but as always it lied, only Privat Bank works, they don't sell alcohol, I couldn't even get pills for a while, I'm very worried about my loved ones, where should the child enter this year? Everyone calls me all the time - I work as a free psychiatric help, I don't have a job, , have not been paid, although the application was sent successfully, still nothing. Mentally, everyone is unhealthy, angry, irritated, waiting for the end of the war, many have left and want to go home. With sister, months at work - the salary has not been paid yet - everything is in Kyiv, where are the laws? and children - what do they need? what will happen next with their psyche? The only thing that I found out for myself during the days of the war - who turned out to be who, one friend calls and writes day and night, and the rest - they call only when they need something, time will tell who is who.

При вибухах дрижать стіни і вікна в домі, серце вистрибує, тиск піднімається, в інформаційне поле, незрозуміло що відбувається, ціни на продукти злетіли, гуманітарку розтащили, стоїмо в чергах, а вони – тільки по одному разу можна, сидимо вже днів без води й газу, день без електрики, мтс обіцяв за бонуси підключити, але як завжди набрехав, з банків працює тільки приват, алкоголь не продають, один час і таблеток було не дістати, за близьких сильно переживаю, дитині в цьому році поступати – куди? Постійно мені всі дзвонять - працюю безоплатною психдопомогою, роботи немає, не заплатили, хоча заявка була відправлена успішно, досі нічого немає, Психічно всі нездорові, злі, роздратовані, чекають закінчення війни, багато виїхали і хочуть додому. Сестра місяця на роботі – зарплату не виплатили досі – все на Київ, де закони? а діти – їм то за що? що буде далі з їхньою психікою? Єдине, що для себе з'ясувала за днів війни – хто виявився ким, одна подруга і вдень і вночі, і дзвонить і пише, а решта – дзвонять тільки, коли їм щось потрібно, час показує, хто є хто.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.