Testimony 15

Testimony 15

2022-05-21

As now is st century, the world is constantly developing, IT technologies have become very popular, so no one even thought that such a terrible war could break out in the st century. When we studied the First and Second World Wars in Ukrainian history lessons, it was difficult to realize that many innocent people were dying, but unfortunately the same terrible disaster is happening now. On February , when my sister and I woke up, my father came and said that the war had started, to be honest, from the very beginning it was difficult for me to accept that it was all real. On the first day of the war in our village and not only in our country, but all over the country, people did not know what to do and even at some point panic began, people bought food en masse because they thought that supplying will stop, because the movement of transport was stopped. My younger sister and I used to sleep in our own rooms, but with the start of the war we started sleeping together so we wouldn't be scared. The first week we went to bed dressed, because no one knew what could happen at night. After some time we left Ukraine for Poland. Honestly, I didn't want to go and leave my dad. We stayed there for almost a month. During this month I had a lot of different thoughts in my head, a lot of experiences and I lost a lot of weight. What a happiness to return home to your home, to your home village, here everything is so close to you, many memories, dreams. Even when I was in Poland, distance learning began, but at that time it was difficult to focus on it, it was difficult to restore the way of life that was before the war. I think it will never be the way it was. The war has changed everyone, now we understand how important it is to rejoice in every moment of life, to rejoice because all is well with all your relatives and friends. I think now the most cherished dream of all people is the end of this war.

Оскільки зараз XXI століття, світ постійно розвивається, ІТ технології стали дуже популярними, тому ніхто навіть не мав думок, що саме в XXI столітті може розпалитися така страшна війна. Коли на уроках історії України ми вивчали Першу і Другу світову війну це було важко усвідомлювати, що багато невинних людей гинуть, але на жаль в теперішній час відбувається те саме страшне лихо. лютого коли ми з сестрою проснулись прийшов тато і сказав, що почалася війна, чесно кажучи з самого початку мені важко було сприйняти, що це все насправді. В перший день війни в нашому селі та й не тільки в нашому, а й по всій країні люди не знали що їм робити та навіть в деяких моментах починалася паніка, люди скуплювали масово харчі, бо думали, що перестануть постачати, бо припинили рух транспорту. Раніше ми з моєю меншою сестричкою спали кожна у своїй кімнаті, але з початком війни ми почали спати разом, щоб нам не було страшно. Перший тиждень ми лягали спати одягнені, бо ніхто не знав, що може бути вночі. Через деякий час ми виїхали з України до Польщі. Чесно кажучи, я не хотіла їхати й покидати тата самого. Там ми пробули майже місяць. За цей місяць в мене в голові було дуже багато різних думок, багато переживань і я дуже схудла. Яке ж щастя повернутися додому до рідної хати, до рідного села, тут все таке тобі близьке, багато спогадів, мрій. Ще як я була в Польщі почалося дистанційне навчання, але в такий час важко зосередитися на цьому, було важко відновити такий спосіб життя який був до початку війни. Думаю вже ніколи не буде так, як було. Війна всіх змінила тепер ми розуміємо наскільки важливо радіти кожній миті життя, радіти тому, що з усіма твоїми рідними та близькими все добре. Думаю, зараз найзаповітнішою мрією всіх людей є закінчення цієї війни.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.