Testimony 1604

Testimony 1604

2023-07-22

The war caught me on the road. After getting up early together with my daughter, I went on a trip to the city of [CITY1]. The weather was quite good; nothing foreshadowed trouble. But we only reached half way, and suddenly people started calling intensively; phones were ringing non-stop. I generally don't like listening to other people's conversations, but this time I listened... It was about an explosion, but my subconscious said it was not here; it was probably something in the east. But suddenly a call sounded on my phone; I picked up the phone. My ex-husband called me, and his voice sounded anxious and afraid. He asked where my children and I were at the moment, and when he heard the answer, he got scared and began to demand that I return home because the war had started. Our hometown has already been bombed; there were several hits on particular objects, and for certain reasons I cannot name them. After hearing such words, I left with my daughter at the first stop. It was terrifying; my eldest son remained home, and all my thoughts were about him. Many people got off at the station, but there was nothing to return home. Somewhere in the distance, explosions were heard; for the first time in my life, I heard real explosions. The ground trembled under his feet. I couldn't believe that in today's world, such a thing could happen: what awaits us ahead, what will happen to us further, how we will live. All these thoughts were swarming in my head, and I still needed to find transportation to get home. But the world is not without good people. I agreed with a driver, and he took us and several other people to [CITY2]. At the entrance to the city, everything was burning; columns of black smoke were rising from the mountain, and there was a terrible picture before the eyes. I understood that everything I heard on the phone was true; my hometown, where I was born and grew up, was all up in smoke. [CITY2] is a small town with many temples, ancient monuments, and a famous university where [NAME2] studied. And in general, it is a beautiful, cozy town drowning in greenery and flowers. And suddenly, this terrible word WAR! Why? Why is this the case with us? We all have relatives in Russia but, now we are enemies? That's how they don't understand us; they didn't feel sorry for us, they didn't feel sorry for our children. They came to kill us, to kill mercilessly, to kill our children, to destroy our homes. How could this happen?

Війна мене застала у дорозі. Рано вставши разом зі своєю донькою я відправилась у поїздку до міста [МІСТО1]. Погода була досить гарна, нічого не передвіщало біди. Але доїхали ми тільки до півдороги та раптом люди в вагоні почали інтенсивно телефонувати, телефони дзвонили без перестанку. Я взагалі не маю звички слухати чужі розмови, але цього разу прислухалась… Мова йшла про якісь вибухи, але моя підсвідомість говорила це не у нас, це, мабуть, щось на сході. Та раптом пролунав виклик і на моєму телефоні, я підняла слухавку. Мені подзвонив мій колишній чоловік і в його голосі звучала тривога і страх. Він поцікавився де я з дітьми знаходжусь наразі та почувши відповідь злякався, почав вимагати, щоб я повернулась додому, бо почалася війна. Наше рідне місто вже бомбили, було декілька влучань по певних об’єктах з певних причин не можу їх назвати. Почувши такі слова я разом з донькою на першій зупинці вийшла. Було дуже страшно вдома залишився старший син, всі думки були про нього. На станції вийшло багато людей, але повернутись додому було нічим. Десь в далині було чути вибухи, в перше у своєму житті я почула справжні вибухи. Під ногами дрижала земля. Мені не вірилось що в сучасному світі могло таке трапиться, що чекає нас попереду, що буде з нами далі, як ми будемо жити. Всі ці думки роїлись в моїй голові, а ще потрібно було знайти транспорт, щоб добратись додому. Світ не без добрих людей, я домовилась з водієм і він відвіз нас та ще декількох людей до [МІСТО2]. На під’їзді до міста все горіло, в гору підіймалися стовпи чорного диму, перед очима була страшна картина. Я розуміла що все почуте по телефону було правда, моє рідне місто, місто в якому я народилась і виросла все в диму. [МІСТО2], маленьке містечко в якому багато храмів, старовинних пам’яток, знаменитий університет, в якому навчався [ІМʼЯ] і взагалі це дуже красиве затишне містечко яке потопає в зелені та квітах. І раптом це жахливе слово ВІЙНА! Чому, за що з нами так, адже в Росії в нас у кожного є рідні, тепер ми вороги? Так вони нас не розуміють, вони нас не пожаліли, не пожаліли наших дітей. Вони прийшли нас вбивати, безжально вбивати, вбивати наших дітей, руйнувати наші домівки. Як таке могло статись?

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.