Testimony 1595

Testimony 1595

2023-07-19

This terrible war has been going on for almost a year and a half. I live now in the temporarily occupied territory. The war began for me last February when I woke up in the morning to explosions. I did not want to believe that this was a war. I really hoped that this horror would end soon. But no, everything has just begun. Two days later, Russian military equipment passed through our city. Every day, it got worse and worse. They bought everything in the shops. The shelves were empty. Medicines could not be bought, and my children have lost their jobs. It was necessary to save the grandchildren as they had to leave their homes and move out. I remained in the occupation. Here is my house, which my husband and I built together with our own hands. I can't leave my house. I am already an elderly woman. I have many friends and acquaintances. And with the beginning of the war, I had to reconsider my attitude towards everyone. Because the war divided us into those who remained loyal to Ukraine and supporters of the "new government". How could this government be accepted when peaceful people die, when families are destroyed, and many are left without homes? Many relatives do not communicate with each other. Psychologically, this is very difficult. Now, I live alone in my house with a dog and a cat. I haven't seen my children and grandchildren for over a year. Apart from the store and pharmacy, I don't go anywhere. I communicate with a few people. The more time passes, the greater the gap between people. Once friendly neighbours who shared everything among themselves accepted the "Russian world". Now, we don't communicate at all. But many people are waiting for de-occupation. Now there are very few people left in our city, these are mostly elderly people. The remaining children are taught according to Russian programs. A lot of foreigners also came to the city. Everything that is happening now in our city reminds us of a return to the past. I am really looking forward to this whole horror being over soon, and I will be able to meet my children and grandchildren. I really hope that it will happen soon because we now live with faith in an early Victory.

Вже майже півтора року триває ця жахлива війна. Я мешкаю зараз на тимчасово окупованій території. Війна почалася для мене в лютому минулого року, коли зранку я прокинулася від вибухів. Не хотілося вірити, що це війна. Я дуже сподівалась, що цей жах скоро закінчиться. Та ні, все тільки почалося. Через два дні через наше місто пройшла російська військова техніка. З кожним днем ставало все гірше і гірше. В магазинах скупили все. Полки були порожні. Ліки не можна було купити. Мої діти залишилися без роботи. Потрібно було спасати онуків. Вони мусили покинути домівки та виїхати. Я залишилася в окупації. Тут мій дім, який ми з моїм чоловіком разом будували своїми руками. Покинути свою домівку я не можу. Я вже літня жінка. Маю багато друзів, знайомих. І з початком війни я мусила переглянути своє відношення до всіх. Бо війна розділила нас на тих, хто залишився вірним Україні та прихильників "нової влади". Як цю владу можна було прийняти, коли гинуть мирні люди, коли руйнуються сім'ї, багато хто залишився без домівок. Багато рідних не спілкуються між собою. Психологічно це дуже важко. Зараз я мешкаю одна у своєму домі з собакою та кішкою. Я понад рік не бачила своїх дітей та онуків. Крім магазину та аптеки нікуди не ходжу. Мало з ким спілкуюсь. Чим більше минає часу, тим більша прірва між людьми. Колись дружні сусіди, які ділилися між собою всім, прийняли "руський мир". Зараз ми взагалі не спілкуємося. Але багато людей чекають на деокупацію. Зараз в нашому місті залишилося дуже мало людей. Переважно - це літні люди. Дітей, які залишилися, навчають за російськими програмами. Натомість у місто заїхало дуже багато чужих. Все, що відбувається зараз в нашому місті, нагадує повернення у минуле. Дуже чекаю, щоб весь цей жах скоріше закінчився, і я зустрілася зі своїми дітьми та онуками. Дуже сподіваюсь, що це відбудеться скоро, бо живемо ми зараз однією вірою у скорішу Перемогу.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.