Testimony 1594

Testimony 1594

2023-07-19

My war experience began as every Ukrainians has! The morning of February 24th, 2022 turned my life upside down. At first, I didn't understand what had happened; my very young daughter started crying. My wife jumped out of bed and ran to the window because there was a powerful explosion that shook the nine-story building, even the windows were shaking. Then there was another explosion five minutes after the first one. At that time, the woman closed the curtain, and I saw a bright light and her eyes (then she said she saw me and my daughter, which was as bright as day) and another explosion. And her words, "The war has begun". At that time, something turned inside me. And the commotion began, TV, news, collecting things... I wanted to go to defend the country, but I can't due to my health. After the words of support from my relatives, I realized that I needed someone nearby who should not be an obstacle for our warrior boys. But the understanding that you can't change anything still infuriates me. My family tried for a long time to leave the occupation, but it was too expensive. In the end, only my wife, my daughter and I could leave. All my relatives remained in the occupation and lived with the invaders in the same city, which also does not make sense. When we were leaving, I was checked at each checkpoint; there were 16 of them. The road that took 3 hours in peacetime stretched for 17 hours. It is very difficult for adults, not to mention children. It is difficult physically and emotionally. I can say that when you see people, you understand that they are out of place; these glass eyes, walking, and emotional state betray us, among others. And there is no understanding when you will be able to laugh again, live as before. Unfortunately, it will never be the same. I know one thing for sure: it will end, and it will definitely end! May we no longer be able to live as before, but I hope that our children will be able to enjoy life! I hope for our victory as soon as possible, for the beginning of a peaceful life! For the prosperity of our country and the unity of our people! To punish the enemy! I want to go home the most! My home is where my relatives are, but I understand that I miss my native land! God grant that it all happens soon! All families will unite, fathers will meet their sons and daughters, women will meet men and vice versa, children will meet their parents! I want peace and calmness in my soul! For every Ukrainian!

Мій досвід війни почався оскільки у кожного українця! Ранок 24 лютого 22 року перевернув усе життя з голови дриґом. Спочатку я не зрозумів що трапилось, донька, яка зовсім мала почала плакати, жінка підскочила з постелі та побігла до вікна, бо був потужний вибух від якого здригнувся дев'ятиповерховий будинок, вікна тремтіли. Потім був повторний вибух через хвилин п'ять після першого, в цей час жінка закрила штору та я побачив яскраве світло та її очі(потім вона сказала, що бачила мене та доньку, що було яскраво як у день) і знов вибух.. І її слова "Почалась війна." В цей час щось перевернулося в мені. І почалась метушня, телевізор, новини, збирання речей.. Я хотів піти захищати країну, але не можу за станом здоров'я. Після слів підтримки рідних, я зрозумів що потрібен поруч, що не повинен бути перешкодою для наших хлопців-воїнів. Але розуміння того що ти не можеш нічого змінити досі обурює мене. Моя сім'я довго намагалась виїхати з окупації, але це було занадто дорого. Зрештою виїхати змогли тільки я, дружина та донечка, всі рідні залишилися в окупації та живуть з загарбниками в одному місті, що також не вкладається в голові. Коли ми виїжджали, то мене перевіряли на кожному блокпості, їх було 16. Дорога яка займала у мирний час 3 години розтягнулась на 17 годин. Дуже складно для дорослих, не кажучи за дітей. Складно фізично, емоційно. Можу сказати, що коли бачиш людей то розумієш, що вони немісцеві, ці скляні очі, ходьба, та емоційний стан видають нас поміж інших. І немає розуміння коли ти знов зможеш сміятися, жити як раніше. Вже, на жаль, ніколи не буде як раніше. Знаю одне точно, що це скінчиться, обов'язково скінчиться! Нехай ми вже не зможемо жити як раніше, але сподіваюся, що наші діти зможуть радіти життю! Сподіваюсь на нашу найскоріше перемогу, на початок спокійного життя! На процвітання нашої країни та на єдність нашого народу! На покарання ворога! Найбільше хочу додому! Мій дім там де рідні, але розумію, що скучу за рідним краєм! Дай Боже, що це все скоро відбувається! Всі сім'ї об'єднаються, батьки зустрінуть своїх синів та доньок, жінки чоловіків та навпаки, діти своїх батьків! Хочу миру та спокою в душі! Для кожного українця!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.