Testimony 1588

Testimony 1588

2023-05-28

Hello. I am [NAME] from the Khmelnytskyi region and I live with my husband, daughter and grandson. Like all Ukrainians, we worked, studied, and took the child to kindergarten. Each family member was engaged in some kind of work that brought benefits. Of course, I looked at what has been happening in Donbas since 2014 with caution and mistrust. How can any region of the country decide for itself that it is now independent? It's like declaring a kitchen in an apartment to be independent or even a part of a neighbour's apartment! Returning these areas to Ukraine under certain conditions would set a precedent. After that, any other region could try to do the same. And the people of Ukraine would never agree to such a thing. I think that for all Ukrainians, without exception, a full-scale war began simultaneously. The war began with rocket explosions. I was in a state of shock when I saw the video from the northern regions bordering Russia. landing in the Sumy Oblast and the Chernihiv Oblast as well as the missile shelling of the Kharkiv region. To be honest, I panicked at first. Because part of the enemy's troops attacked from Belarus. I had the feeling that we had been betrayed. A week after the negotiations did not take place at the request of our President, I began to suspect that this was a long-term situation, and we decided to send our daughter and grandson from Ukraine to a safer place. This place temporarily turned out to be Poland. Thank God they were given housing there and could stay until the end of the war. Our son-in-law received a summons to the ranks of the Armed Forces. My husband and I were left alone. During this year, my husband and I went through a lot, but most of all, we worried about our son-in-law, who was in [CITY1] when [CITY2] was liberated. And, of course, we were very worried about our daughter and grandson, who were in a foreign country. The war was also divided into several stages. Many did not know what to do at the beginning of the war and what would happen. In Autumn and winter, when there was no electricity, the state gave 42 million woods for the stove. This is probably the most difficult period. The explosion in [CITY3] is very similar to a nuclear mushroom. No matter how sad it is, the Ukrainians have already started to understand explosions quite well, and I still don't remember such an explosion during the entire war. God forbid I be wrong. This explosion was very strong. After that strong explosion, people from the Khmelnytskyi and Ternopil regions went to other regions of Ukraine. They did not leave the whole war, but because of that mushroom-shaped explosion, they left. Our son-in-law is still in the Armed Forces. When he was sent home for 5-6 days, my daughter and grandson came from Krakow to see my husband and father and then we were left alone again. My son-in-law went to the front, and my daughter and grandson went to Poland. That's how we ended up living apart. I believe that we should show everyone that it is not worth going to Ukraine as we will immediately kick them in the teeth! I dream that all this will end very quickly with our victory, and all families will be able to reunite. Glory to Ukraine!!!

Вітаю. Я [ІМʼЯ] із Хмельницької області. Я з чоловіком, донькою та онуком жили, як і всі українці. Працювали, вчилися, водили дитину в садок. Кожен член сім'ї був зайнятий якоюсь справою, яка приносить користь. Звичайно, я з обережністю та недовірою дивилася на те, що відбувалося на Донбасі з 2014 року. Як може якийсь регіон країни сам собі вирішити, що він тепер незалежний? Це як у квартирі оголосити кухню незалежною та взагалі частиною квартири сусіда! Це й не могло інакше скінчитися. Повернути ці райони до складу України на певних умовах створило б прецедент, і після цього будь-який інший регіон міг би спробувати провернути таке. Та й народ України ніколи не погодився б на таке. Я думаю, що для всіх без винятку українців повномасштабна війна почалася одночасно. Війна розпочалася з вибухів ракет. Я була в шоковому стані, коли побачили відео з північних, що межують з Росією областей. Десант на Сумщині та Чернігівщині. Ракетні обстріли Харківщини. Відверто кажучи, я спочатку запанікувала. Тому що частина військ противника нападала і з Білорусії. У мене було почуття, ніби нас все зрадили. Через тиждень після того, як на заклик нашого Президента все одно переговори, так і не відбулися, я почала підозрювати, що це надовго і ми вирішили відправити доньку та онука з України в безпечніше місце. Цим місцем тимчасово виявилася Польща. Слава Богу їм дали там житло і можна було залишатися до завершення війни. Зять отримав повістку до лав ЗСУ. Ми з чоловіком залишилися самі. За цей рік з невеликим ми з чоловіком багато пережили, але найбільше ми переживали за зятя, який був у [МІСТО1], коли звільняли [МІСТО2]. І звичайно ж ми дуже хвилювалися за донечку та онука, які хай там як у чужій країні. Війна також розділилася на кілька етапів. Початок війни, коли багато хто не знав що робити та що буде. Осінь і зима, коли не було електрики та в 42 млн держава видавала дрова для грубки. Напевно, це найважчий період. І вибух у [МІСТО3] дуже схожий на ядерний гриб. Як би це не було сумно, але українці вже досить добре почали розумітися на вибухах і такого вибуху за всю війну я ще не пам'ятаю. Дай Боже, щоб я помилялася. Цей вибух був дуже сильним. Після того сильного вибуху були люди з Хмельницької та Тернопільської області, які поїхали в інші області України. Вони не виїжджали всю війну, але через того грибоподібного вибуху поїхали. Зять досі у ЗСУ. У той час, коли його відпускали додому на 5-6 днів, донька з онуком приїжджали з Кракова побачитися з чоловіком і батьком, а за одне і з нами, а потім знову ми залишалися одні. Зять на фронт, а дочка та онук у Польщу. Отак і живемо у розлуці. Я вважаю, що ми маємо показати всім, що до України не варто лізти, одразу дамо їм по зубах! Я мрію, щоби все це дуже швидко закінчилося нашою перемогою і всі сім'ї змогли возз'єднатися. Слава Україні!!!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.