Testimony 1587

Testimony 1587

2023-05-24

Good evening. On February 24th, I woke up at 5:40 in the morning to the sound of an airplane. I work at an elevator in [CITY1] and I always get up early, but on the day the war started, I had a day off. I live 10 km from my place of work. There is a military town near my village. Previously, there was a Soviet military communications unit there. I have a son named [NAME2]; he was 6 years old when the war started. I do not have a husband. I immediately turned on the television, checked the news on my phone, and was horrified. The war and the enemy are a nuclear state! I'll be honest: at first, I thought we wouldn't last even two weeks; I'm very glad I was wrong, and I just underestimated the Armed Forces of Ukraine. My son was sleeping when my neighbours and I were already putting forward different versions of what was happening on the landing. The school called and said they would inform me when and how classes would be held. My child was already in the first grade. Surprisingly, my salary came the next day, although they usually never paid in advance. Financially, I met the war with 7,000 hryvnias. I was afraid to go to the district center with my child to the supermarket, so I left him with a neighbour. After buying some groceries, I realized that this money would not be enough for my son and me, so I went to a pawn shop, where I bought gold earrings. When I returned, I was not surprised by the crowd near the house. Many residents were already planning to leave the country on the second or third day of the war. Some did not care where to go, they just wanted to leave Ukraine. People who went to Moldova will already be determined according to the circumstances. We couldn't go anywhere, mainly because of our financial situation. I had a job for more than two months until the grain deal appeared. The most terrible day was at the beginning of March 2022, when two rockets flew to the military communications unit located directly in the village very early in the morning. At night, literally seven hours before the flight, more than a hundred of our soldiers and their families were taken from there to another place. One family remained in the military unit and went to spend the night with their friends in the village. And thank God!!! As it turned out later, two rockets hit the part, and thank God no one was injured. Then, a long battle was between the Russians and the escort bridge. This bridge was no longer used, but it was still bombed. Months passed, but the war did not end. We were anxiously waiting for what would happen in the winter. You don't have to be a soldier to understand that the intensity of fighting will decrease in autumn and winter. But we did not expect they would fight with children, old people, and those who did not go or could not leave. I still don't understand why blowing up power plants in autumn and winter was necessary, this left Ukrainians without light and heat!? They underestimated us! I was in [CITY1] during this period, and the whole city was humming with the sound of generators. I am sure that the Russians were making fun of us. But we survived it. Now, my son is already in the second grade, and he studies online. The elevator is working, and salaries are being paid. It remains only to wait for our quick victory. God protects Ukraine! And with God's help, we will soon win!

Доброго вечора. 24 лютого я прокинулася о 5:40 ранку від звуку літака. Я працюю на прохідній на елеваторі на Одещині та завжди встаю рано, але в день початку війни у мене був вихідний. Живу за 10 км від місця роботи. Поруч із моїм селом є [МІСЦЕ] містечко. Раніше там була радянська військова частина зв'язку. У мене син [ІМʼЯ], йому на момент початку війни було 6 років. Чоловіка немає. Відразу ввімкнула телебачення і перевірила новини в телефоні та з жахом заціпеніла. Війна, а ворог це ядерна держава! Скажу чесно, я спочатку думала, що ми та два тижні не протримаємося, я дуже рада, що помилялася і недооцінила ЗСУ. Син спав, коли я з сусідами по сходовому майданчику вже висували різні версії того, що відбувається. Зателефонували зі школи та сказали, що поінформують, коли і як відбуватимуться заняття. Дитина була вже у першому класі. На мій подив наступного дня прийшла зарплата, хоча зазвичай ніколи не платили наперед. У фінансовому плані війну я зустріла із 7000 гривень. Я побоялася з дитиною їхати до райцентру до супермаркету та залишила його із сусідкою. Купивши трохи продуктів я зрозуміла, що цих грошей нам із сином не вистачить і пішла в ломбард, де й заклала золоті сережки. Повернувшись, я не здивувалася натовпу біля будинку. На другий-третій день війни багато мешканців вже збиралися їхати з країни. Деяким було все одно куди, аби лише з України виїхати. Бої люди, які поїхали до Молдови, а там уже визначаться за обставинами. Ми ж нікуди не могли виїхати, в основному через фінансове становище. Понад два місяці у мене було роботи, поки не з'явилася зернова угода. Найстрашніший день був на початку березня 2022 року, коли дуже рано вранці до військової частини зв'язку, що знаходиться безпосередньо в селі, прилетіло дві ракети. Вночі буквально за сім годин до прильоту звідти вивезли в інше місце понад сто наших солдатів із сім'ями. У військовій частині залишилася одна родина, та й та пішла ночувати до друзів у село. І слава Богу!!! У частину потрапило дві ракети, як згодом з'ясувалося, і Слава Богу ніхто не постраждав. Потім йшов довгий бій росіян із розвідним мостом. Цим мостом уже нічого не їхало, а його все одно бомбили. Місяці йшли, а війна не закінчувалася. Ми зі страхом очікували, що ж буде взимку. Не треба бути військовим, щоб розуміти, що восени та взимку інтенсивність боїв знизиться. Але ми не очікували, що воюватимуть з дітьми, старими, з тими хто не поїхав чи не зміг виїхати. Я досі не розумію навіщо треба було восени та взимку підривати електростанції та залишати Українців без світла та тепла!? Вони нас недооцінили! Я як то була в [МІСТО1] в цей період, так все місто гуло від звуку генераторів. Я впевнена, що росіяни потішалися над нами. Але ми це пережили. Нині мій син уже у другому класі. Навчаються онлайн. Елеватор працює, зарплату платять. Залишилося лише дочекатися нашої швидкої перемоги. Бог захищає Україну! І з Божою допомогою ми незабаром переможемо!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.