Testimony 1582

Testimony 1582

2023-05-20

Good afternoon. Let me start by saying that I am Armenian by nationality, although I am a citizen of Ukraine. My father came to [CITY1] from Yerevan to study in 1972. Then, in [CITY1], he met my mother and got married. So, my father's name is Armenian, and my mother's name is Ukrainian. I studied at [CITY1] [UNIVERSITY] in the military department. My life turned out in such a way that my wife and I have four children, three boys and a girl. I am a "family man" and a pacifist by nature. I believe that most disputes can be resolved with words. But in 2014, after the events in Crimea and [CITY1], I began to revise my beliefs. My "neighbour" took part in my country. Huge questions for the then twice-tried government. How did it happen that the "party of regions" surrendered Crimea without firing a single shot!? We will find out when the time comes. My family and I live in the suburbs of [CITY1] ([CITY2], [CITY3]). I go to bed very late, at 2-3 in the morning. On February 23rd, somewhere closer to 2 in the morning, before going to bed, I decided to scroll through YouTube and Telegram. The telegram contained a lot of messages, photos, etc., about how the administration of various law enforcement agencies was burning some "papers," and there was smoke from this in the center of [CITY1]. But I did not attach importance to it. There were a lot of fakes in that period. Before turning off the computer, I opened YouTube, and the first thing that caught my eye was the broadcast of the Kremlin degenerate and fascist Solovyev scheduled for 6 in the morning. The name of the planned broadcast was something like "Liberation of Kyiv from the Nazis," I don't remember exactly. Naturally, I smiled and thought that this crazy Solovyev, as usual, "need? Let's repeat", "grandfathers fought”. Early in the morning on February 24th, my wife woke me up, shouting that the war had started, and at the same moment flew over our village destroyer. I immediately remembered yesterday's posts in the car and the planned broadcast of this schizophrenic on YouTube. Last year, I saw a video of battles in the Sumy, Chernihiv and Kharkiv regions. It seemed strange to me that part of the Kherson region was already in the hands of the enemy. War. Meanness. Who? Neighbour!? And what about the "fraternal people"!? There will be no punishment for bombing and killing "brotherly people"?????? For what? You may not like many things in other countries and states, but that does not mean that you have the right to harass, kill and take a part of that country for yourself! I immediately remembered the stories of his grandfathers and grandmothers about the war. I ran to the grocery store and bought the most necessary products. On the advice of the authorities, we gathered all the documents from television and waited. My numerous relatives from Armenia called and demanded to come or at least to send my wife and children. But my wife and old son refused to go without me. I, the father of four minor children, was released from Ukraine without any problems. But I decided that I would not leave [CITY1]. This is the city where I was born, studied, got married, and my wife gave birth to four beautiful children. I myself, without waiting for a summons, went to the territorial defence. I'll be honest; I wasn't on the front lines. And I am writing all this at the request of my wife. I am sure we will win soon. I will tell you even more; WE HAVE ALREADY WON!!! Glory to Ukraine! Glory to the SOLDIERS OF UKRAINE!

Доброго дня. Почну з того, що я за національністю вірменин, хоч і є Громадянином України. Мій тато ще 1972 року приїхав до [МІСТО1] з Єревану вчитися. Потім в [МІСТО1] ж і познайомився з моєю мамою, одружився і... Так що за татом я вірменин, а по мамі українець. Під час навчання в [МІСТО1] [ІНСТИТУЦІЯ] у мене була військова кафедра. Життя склалося так, що у нас з дружиною чотири дитини, три хлопчики та дівчинка. Я за своєю натурою "сім'янин" і пацифіст. Я вірю, що більшість суперечок можна вирішити словами. Але у 2014 році, після подій у Криму та в [МІСТО1], я почав переглядати свої переконання. Мій "сусід" забрав частину моєї країни. Величезні питання до тогочасної, двічі судимої влади. Як так вийшло, що без жодного пострілу "партія регіонів" віддала Крим!? Прийде час, і ми дізнаємося. Я з сім'єю живемо в передмісті [МІСТО1] ([МІСТО2], [МІСТО3]). Я лягаю спати дуже пізно, о 2-3 годині ночі. 23 лютого, десь ближче до другої години ночі, перед тим як йти спати, я вирішив перегорнути ютуб і телеграм. У телеграмі було дуже багато повідомлень, фото тощо, про те, як управління різних силових структур спалюють якісь "папери", у центрі [МІСТО1] був дим від цього. Але я не надав цьому значення. У той період було дуже багато фейків. Перед тим, як вимкнути комп, я відкрив ютуб і перше, що впадало в очі був запланований на 6 ранку ефір кремлівського дегенерата та фашиста соловйова. Назва запланованого ефіру була на кшталт "Освобождение Киева от нацистов" вже точно не памʼятаю. Природно я усміхнувся і подумав, що цей шизанутий соловей, як завжди "треба? повторимо", "діди воювали"... Рано-вранці 24 лютого мене розбудила дружина, з криками, що почалася війна і в цей же момент над нашим селищем пролетів винищувач. Я відразу ж згадав учорашні пости у возі та запланований ефір цього шизофреніка у ютуб. У тг я побачив відео боїв у Сумській, Чернігівській та Харківській областях. Дивним мені здалося, що частина Херсонської області вже була у ворога. війна. Підлість. Хто? Сусід!? А як же "братній народ"!? За те, що бомбиш і вбиваєш "братній народ" покарання не буде?????? За що? Вам дуже багато чого може не подобається в інших країнах і державах, але це не означає, що ви маєте право напнути, вбити й забрати собі частину цієї країни! Відразу згадав розповіді своїх дідів та бабусь про війну. Бігом у продуктовий, купили найнеобхідніше з продуктів. За порадами влади з телебачення зібрали всі документи й чекали. Мої численні родичі з Вірменії дзвонили та вимагали приїхати чи хоча б дружину з дітьми відправити. Але дружина та старий син відмовилися без мене їхати. Мене, батька чотирьох неповнолітніх дітей випускали з України без проблем. Але я вирішив, що [МІСТО1] я не кину. Це місто, в якому я народився, навчався, одружився і дружина народила мені чотирьох прекрасних дітей. Я сам, не чекаючи повістки, пішов у тероборону. Скажу чесно, на передовій я не був. Та й пишу це все на прохання дружини). Я впевнений, що ми скоро переможемо. Скажу Вам більше, МИ ВЖЕ ПЕРЕМОГЛИ!!! Слава Україні! Слава ВОЇНАМ УКРАЇНИ!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.