Testimony 1579

Testimony 1579

2023-05-16

Hello. On the day the war started, I was working in the Czech Republic. I worked as a cook's assistant in a home for older people. Even before the war, since 2013, I traveled to Hungary and the Czech Republic to earn money. I have a large family: a husband, four children, a mother, and two brothers. All of them were in Ukraine at the beginning of the war. Naturally, there was shock and panic with huge crowds at the borders who wanted to leave Ukraine. I could not immediately return to my family; there was a contract, and I could not break it. I called my relatives many times a day to find out how they were. My old mother was horrified, and the children talked about explosions, "arrivals." Being three weeks outside of Ukraine, I probably suffered more than my family in Ukraine. Towards the end of March, I returned home. Both my brothers have been serving in the Armed Forces for two weeks. They didn't tell me so as not to worsen my already difficult moral state. My husband has a "white ticket" since he does not have one eye which is why he has not been taken away yet. The children have not gone to school since February 24th. My husband had no job, and his financial condition was generally poor as well. So, if I had violated the contract and returned home immediately, I would not have changed anything in particular, but at least I would have brought some money. Naturally, first of all, my mother and I bought the most necessary products. The children were not very scared; but there was still a long way to go. At the end of April, I began to suspect the war would not end quickly as we gave them a good fightback. In my opinion, the enemy did not even expect such resistance and was surprised. I decided to leave with my children. Thank God Europe fully supported us and allowed me to come to Prague with my children. No matter how hard we persuaded her, my mom did not want to go. The man began to collect the certificates and documents necessary for his disabled person of the third group to be released from the country. As a result, I left with my children in May, and my husband came in October. We were well-received in the Czech Republic. My husband and I got jobs and our children went to school. My eldest son even started working. My mother once visited us in Prague in January, but a week later, she asked us to return to Ukraine because our home is there, and my brothers and her sons serve there. I understand her. There are many Ukrainians in the Czech Republic; they are very friendly. We support each other and are waiting for our victory!! Today, remembering how my family survived the terrible period when there was no electricity and heating and at the same time they were bombed, I am sure that we will win. It's not bad in the Czech Republic, BUT it's always better at home; my mom and brothers are at home. We will wait for our victory and definitely return home to Ukraine! My two brothers are still at the front, bringing our victory closer. I am very worried about them and I help them as much as I can. Each of us is going through a war in our own way. Sometimes, those who are not in Ukraine feel more anxious. Only victory! Glory to Ukraine!

Вітаю. У день початку війни я була на заробітках у Чехії. Працювала помічником кухаря у будинку для літніх людей. Я і до війни з 2013 року їздила на заробітки до Угорщини та Чехії. У мене велика сім'я, чоловік, чотири дитини, мама, два брати. Усі вони були в Україні на початку війни. Природно шок та паніка. Величезні натовпи на кордонах, які бажають залишити Україну. Я не змогла одразу повернутись до сім'ї, був контракт і не могла його порушити. Я багато разів на день дзвонила рідним, дізнавалася як вони. Старенька мати була з жахом, діти розповідали про вибухи, "прильоти". Напевно, я, перебуваючи три тижні за межами України, більше постраждала, ніж моя сім'я в Україні. Ближче до кінця березня я повернулася додому. Обидва мої брати вже два тижні, як служили в ЗСУ. Мені не говорили, щоб не погіршити мій і так не простий моральний стан. У чоловіка "білий квиток" немає одного ока, його поки не забирали. Діти до школи не ходили із 24 лютого. Роботи у чоловіка не було і взагалі матеріальний стан був поганий. Тож, якби я порушивши контракт, одразу б повернулася додому, то особливо нічого не змінила б, а так хоч трохи грошей привезла. Природно насамперед я з мамою накупили найнеобхідніших продуктів. Діти не були сильно налякані, все ще попереду. Наприкінці квітня я почала підозрювати, що війна швидко не закінчиться, ми дали їм гарну відсіч. На мою думку, ворог навіть сам не очікував такого опору і був здивований. Я вирішила виїхати із дітьми. Дякувати Богу, що Європа повністю нас підтримувала і мені дозволили з дітьми приїхати до Праги. Мама не захотіла їхати, як би сильно ми її не вмовляли. Чоловік почав збирати довідки та документи, необхідні для того, щоб його інваліда третьої групи випустили з країни. У результаті я з дітьми поїхали у травні, а чоловік приїхав у жовтні. У Чехії нас добре прийняли, мене та чоловіка влаштували на роботу, дітей до школи, а старший син навіть почав працювати. Мама в січні якось приїхала до нас до Праги, але через тиждень попросилася назад в Україну, там наш дім, там служать мої брати, її сини. Я її розумію. У Чехії багато українців, дуже дружні, підтримуємо один одного і чекаємо на нашу перемогу!! На сьогодні, згадуючи, як мої рідні пережили жахливий період, коли не було електрики та опалення і при цьому їх ще й бомбили, я впевнена, що ми переможемо. У Чехії непогано, АЛЕ вдома завжди краще, вдома мама, брати. Ми дочекаємося нашої перемоги, і обов'язково повернемося додому, в Україну! Мої обидва брати досі на фронті наближають нашу перемогу. Я дуже за них переживаю та допомагаю чим можу. Кожен із нас переживає війну за своїм. Іноді ті, хто не в Україні, відчувають більше переживань. Тільки перемога! Слава Україні!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.