Testimony 1576

Testimony 1576

2023-05-08

Hello. I am a retired primary school teacher. I worked as a principal at the same school for many years. These two years were the most terrible in my life so far. first, COVID, and then the war. Just two months before the war, I lost my only son. He was killed in a "drunken fight." Before I could recover from my grief, the war caught up with us. My husband and I were at home. I was preparing for classes, preparing material for my (then) 2nd grade class. We went to bed. I woke up to sounds like explosions and I woke up my husband. We first thought that young people were awake, playing with firecrackers. Nowadays, we jump up at every slightly loud sound and listen carefully to see if it's a rocket. It's good that we switched on the TV while sitting on the couch. Otherwise, we would have fallen over from shock. War, with whom? With Russia. How? It can't be? Is it fake? But when we watched the reports from the field, we were horrified. All my life, I have taught my children that the most important thing is that there should be no war! Of course, the calls started from work, relatives, and friends. On behalf of the principal, I called the parents of the students and told them that they did not have to go to school for the time being but would be working remotely, like during COVID. In the afternoon, my husband went to the grocery store in the district centre and he came back in the late afternoon. My husband shopped according to Soviet wartime methods buying cereals, salt, matches, sugar, oil, and soap. In the first months, we thought the enemy was forcing us to make some kind of concession. It was unclear what the truth was, but still. We thought they would reach an agreement and this nightmare would end. We were wrong. Seeing young men going to defend Ukraine overcame our people with pride. And looking at how the enemy was killing my people had analogies for Nazi Germany coming to mind. As long as it was warm, all hardships and wanderings were tolerable as we have already adapted to this way of learning. But I could not imagine the Russians fighting with Ukrainian children, schoolchildren, students, and teachers. Even with the onset of cold weather, it is already difficult to organize the educational process, so these creatures began beating on power plants and CHPs...and I'm sure they were proud of it. A cold, dark winter then began. Naturally, we could not be talking about education normally. In those moments when communication and the internet appeared, I sent the children work via messenger and then checked/evaluated them similarly. My husband and I are retired so we don't need much. We survived but are very sorry for the children. Many left Ukraine in the first month but my husband and I stayed, even though [CITY] was almost destroyed by Russian bombing. Now, everything has returned to the moment of the first months of the war. My class children are already in the 3rd grade and because the school does not have a bomb shelter lessons are mostly online. We will definitely defeat the enemy very soon and drive them out of our native land. Glory to Ukraine! Glory to the Defenders of the Motherland!

Вітаю. Я вчителька початкових класів, на пенсії. Багато років пропрацювала директором у тій самій школі. Ці два роки виявилися поки що найжахливішими в моєму житті. Спочатку ковід, а потім війна. Буквально за два місяці до війни я втратила єдиного сина, вбили у "п'яній бійці". Не встигла відійти від горя, як нас наздогнала війна. Ми з чоловіком були вдома. Я готувалася до занять, підготовляла матеріал для свого (тоді ще) 2 б класу. Лягли спати. Прокинулася від звуків, подібних до вибухів. Думали, що молодь не спить, балується петардами. Це зараз ми від кожного, трохи гучного звуку схоплюємося і насторожено вслухаємося, чи не ракета!? Розбудила чоловіка. Добре, що телевізор ми ввімкнули сидячи на дивані, а то впали б від обох шоку. війна. З ким!? З росією. Як? Не може бути? Фейк? Але, подивившись репортажі з місць, ми жахнулися. Все життя я навчала дітей, що найголовніше, "Щоб не було війни!". Звичайно почалися дзвінки, з роботи, родичам, близьким. Я за дорученням директора обдзвонила батьків учнів, повідомила, що поки до школи ходити не треба, буде дистанційка, як під час ковід. Вдень чоловік поїхав у продуктовий до райцентру. Приїжджав ближче до вечора. Чоловік скупився прямо за радянськими методичками воєнного часу. Крупи, сіль, сірники, цукор, олія, мило. У перші місяці ми думали, що ворог примушує нас до якоїсь поступки, незрозуміло до якої правда, але все ж таки. Думали домовляться, і цей кошмар припиниться. Неправильно ми думали. Бачачи, як молоді хлопці йдуть захищати Україну, гордість за наш народ перемагав усе. А дивлячись на те, як ворог убивав мій народ, на думку приходили аналогії з фашистською Німеччиною. Поки було тепло, всі тяготи й поневіряння були терпимими. Вже пристосувалися до такого способу навчання. Але я й уявити не могла, що росіяни воюватимуть із українськими дітьми, школярами, студентами, вчителями. Незважаючи на те, що з настанням холодів і так важко організувати навчальний процес, так ці тварюки почали бити по електростанціях і ТЕЦ. ...і я впевнена, що вони цим пишалися. Почалася холодна темна зима. Природно ні про яке нормальне навчання мова не могла йти. У ті моменти, коли з'являвся зв'язок та інтернет, я дітям по месенджеру розсилала д/з, а потім так само перевіряла та оцінювала. Ми із чоловіком пенсіонери, нам багато не треба. Ми вижили. Дуже шкода дітлахів. Багато хто першого ж місяця виїхали з України. Ми з чоловіком залишилися, незважаючи на те, що [МІСТО] майже знесли бомбардуванням росіяни. Нині все вернулось на момент перших місяців війни. діти вже у 3 класі. Тому, що у школі немає бомбосховища, то уроки переважно онлайн. Ми обов'язково дуже скоро переможемо ворога та проженемо з нашої рідної землі. Слава Україні! Слава Захисникам Батьківщини!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.