Testimony 1572

Testimony 1572

2023-04-28

Good afternoon. I am [NAME1] from [CITY]. I will soon turn 18 years old. On 23 February, in the evening, my mum was at work on the "twenty-four hours." Ironically, I was playing tank games on the computer, and my 71-year-old grandfather was telling me about his service in the Soviet army, in the missile forces on the border with China. Then we looked at his army photo album together once again and went to bed after. My grandfather woke me in the morning, shouting that the war had started. I thought he was continuing yesterday's jokes, but after several explosions and a fighter jet overflight, I realized it was no joke; it was war. A war with whom? Russia? I could not understand and accept that Russia attacked us until the end of the day. What for? What have we done? What can we do to make the second army of the world? That's what I thought at the time. We can... and we are doing it! Naturally, the first thing I did was call my mother. (I had never seen my father, my grandfather raised me). Mum was already on her way home in the minibus. The phone rang off the hook with calls from neighbours and my friends. Mum arrived, and we started thinking about what to do. My grandfather said it was some kind of misunderstanding and would stop in the next few hours/days, just like it was with China and when he was in the service. Grandfather is naive. First of all, my mother sent me to the grocery store to buy food. I had never bought so much cereal, pasta and canned food. If I had known what would happen in autumn and winter, I would have bought candles. My mother worked as a dishwasher in a cafe and I was preparing for graduation so our finances were quite bad. My grandfather's pension helped and we survived as best we could. My grandfather also got humanitarian aid for pensioners. Looking at the caravans of cars and people who want to leave Ukraine, I felt very sad. My grandfather immediately warned me that he was not going anywhere! By autumn, the myth of the "second army of the world" was already a meme. Ukraine had united and managed to survive! It was a fact! But when the enemy began to bomb anything connected with electricity and heat supply and even the homes of Ukrainians, this was genocide! I can imagine how families with small children or families with sick people lived during this period. The cafe where my mother worked closed, and the owners went abroad. It became difficult to live. If it weren't for my grandfather's pension, my mother would have received some kind of allowance. School also turned into a big holiday; when there was light, teachers had time to give assignments. The President's magnificent New Year's speech left no doubt about our victory! When the electricity was fixed, I had lessons sometimes until 20:30! It was graduation year and my mum got a job in a supermarket nearby so I'm preparing for my exam and will enter [UNIVERSITY]. I think the enemy regretted very much that he started all this! We have survived. We will win! Glory to our brave soldiers! Glory to Ukraine! P.S. my grandfather is still alive and is shocked that those whom he served with were preparing to repel the enemy, have now attacked him and his country.

Доброго дня. Я [ІМʼЯ] з [МІСТО]. Мені незабаром виповниться 18 років. 23 лютого ввечері, мама була на роботі, на "добах". Як би це не було іронічно, я грав на комп'ютері в танчики, а мій 71 річний дід розповідав мені про свою службу в радянській армії, в ракетних військах на кордоні з Китаєм. Потім ми разом ще раз подивилися його армійський фотоальбом і вдосталь надивившись пішли спати. Вранці дід розбудив мене, з криками, що почалася війна. Я подумав, що він продовжує вчорашні жарти, але після кількох, як потім з'ясувалося, вибухів і прольоту винищувачів, я зрозумів, що це не жарти, це війна. Війна із ким? росія!*? Я до кінця дня так і не міг зрозуміти та прийняти, що на нас напала росія. За що? Що ми зробили? Що ми можемо зробити другу армію світу!? ))) Так я думав тоді. Можемо. ...і робимо! Природно насамперед я почав дзвонити мамі. (Свого батька я ніколи не бачив. мене виростив дід). Мама вже їхала у маршрутці додому. Телефон розривався від дзвінків сусідів та моїх друзів. Мама приїхала і ми почали думати, що робити. Дід казав, що це якесь непорозуміння і в найближчі години/дні це припиниться, як було з Китаєм і коли він служив. Наївний дідусь. Насамперед мама відправила мене в магазин за продуктами. Стільки крупи, макаронів та консервів я ніколи не купував. Знав би що буде восени та взимку, то ще й свічки купив би. Мама працювала посудомийницею у кафе. Я готувався до випускного... Тож із фінансами було зовсім погано. Допомагала пенсія діда. Виживали, як могли. Дід десь отримав гуманітарку для пенсіонерів. Дивлячись на каравани машин та людей, які хочуть залишити Україну, ставало дуже сумно. Дід одразу попередив, що нікуди не поїде! До осені міф про "другу армію світу" був уже мемом. Україна об'єдналася та змогла вистояти! То був факт! Але коли ворог ПІДЛО почав бомбити все, що пов'язане з електрикою і подачею тепла в будинки українців - ось це і є геноцид! Я уявляю, як у цей період жили сім'ї з маленькими дітьми або сім'ї з хворими. Кафе, де працювала мама, закрилося, господарі поїхали за кордон. Стало взагалі тяжко жити. Якби не пенсія діда та мама отримувала якусь гуму. допомога. Школа перетворилася на великі канікули, коли було світло, вчителі встигали дати завдання. Шикарний виступ Президента на новий рік не залишив сумнівів у нашій перемозі! Коли з електрикою налагодилося у мене уроки були іноді до 20:30! Випускний клас. Мама влаштувалася на роботу до супермаркету неподалік. Я готуюся до нмт, поступатиму в [ІНСТИТУЦІЯ]. Я думаю, ворог дуже сильно пошкодував, що взагалі почав все це! Ми вистояли. Ми переможемо! Слава нашим хоробрим воїнам! Слава Україні! p.s. ...дід живий і досі в шоці, що ті з ким вони служили разом і готувалися дати відсіч ворогові, напав на нього та його країну.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.