Testimony 1558

Testimony 1558

2023-03-28

War... Every modern boy or girl can tell about it based on historical facts alone. But is one story enough to convey all the horror experienced by the same sixteen- and seventeen-year-old boys who found themselves at the front? Watching today's youth, one wonders how frivolous we are about life! Nowadays, in a time of peace, there is no need to think about what you will eat tomorrow or where you will sleep. Everything is around us; we live a full life. But to imagine at least one of us in the shoes of those boys who went to die at the age of seventeen, who did not know what awaited them there, at the front. They did not think about it because they would defend their homeland. How many young lives were lost? How many fates were ruined? They returned from the war not only crippled, broken not only physically but most of all mentally, or they did not return at all. You ask yourself: did people like Hitler have the right to take people's lives? Who gave them this right? After all, these people also had children, wives, and mothers who gave birth to them! Of course, my attitude to the situation in the East is negative because every day, someone lays down their body and soul for a free Ukraine. I could never have imagined that in the 21st century, I would witness such violence. Russians are not our brotherly people at all! Russia is not a brotherly country! How can anyone say such things? Ukrainian national consciousness has always been under pressure; remember the tsarist Russia or the USSR period. Of course, a ceasefire agreement must be reached at the highest level. This should be done by the head of state, the Supreme Commander-in-Chief. "Peace is above all" is the idea that should guide negotiations with the opposite side of an armed conflict. The primary human need is security. Without security, normal existence is impossible. Thus, the absence of peace means the absence of a future. Due to the war in the East, many Ukrainians were forced to change their place of residence. Fleeing the war, they moved to a peaceful territory controlled by Ukraine. Now, not all of these people are happy with their current situation. They lost their small homeland, their homes, jobs, and usual living conditions. Especially true Ukrainians were treated as "cattle" and were subjected to attempts to break and suppress them. How can a fraternal people do this? And today, they continue to "love" us, as they did before, holding us in their firm, "friendly and brotherly" arms. Therefore, I sincerely hope in my heart that all these bloody events will end soon. But my mind says otherwise. God forbid anyone to have such a "neighbour," let alone a brother! GLORY TO UKRAINE!!!

Війна… Кожен сучасний юнак або дівчина можуть про неї розповісти, ґрунтуючись лише на історичних фактах. Але чи досить однієї історії, щоб передати весь той жах, що випробовували такі ж шістнадцяти, сімнадцятилітні хлопці, що опинилися на фронті? Спостерігаючи за сучасною молоддю, замислюєшся, як же все-таки легковажно ми ставимося до життя! У наш час, мирний час, не треба замислюватися про те, що ти завтра будеш їсти, де спати. Навколо все є, ми живемо повноцінним життям. А от уявити хоча б одного з нас на місці тих хлопців, які в сімнадцять років ішли вмирати, які не знали, що їх чекає там, на фронті. Вони не замислювалися про це, тому що йшли захищати Батьківщину. Скільки молодих життів було загублено, скільки доль зіпсовано! З війни верталися або каліками, людьми, зломленими не тільки фізично, але найбільше душевно, або не верталися взагалі. Ставиш собі питання: чи мали право такі як Гітлер віднімати в людей життя? Хто давав їм таке право? Адже в цих людей теж були діти, дружини, матері, що народили їх на світло! Звичайно, що моє ставлення до ситуації на сході є негативним, оскільки кожного дня хтось покладає свою душу й тіло за вільну Україну. Раніше ніколи не міг подумати, що в 21 столітті стану свідком подібного насилля. Росіяни — зовсім не братній нам народ! Росія — не братня країна! Як можна взагалі таке говорити? На українську національну самосвідомість завжди чинився тиск, згадаймо і період царської Росії чи СРСР. Звісно, домовленість про припинення вогню має бути досягнуто на найвищому рівні. Це має зробити голова держави, який є Верховним Головнокомандувачем. «Мир понад усе», – ось якою думкою треба керуватися під час перемовин з протилежною стороною збройного конфлікту. Потреба у безпеці — першорядна потреба людини. Якщо її немає, то немає й умов для нормального існування. Таким чином, відсутність миру — це відсутність майбутнього. Через війну на сході чимало українців змушені були змінити місце проживання. Рятуючись від війни, вони переїхали на мирну територію, що підконтрольна Україні. Зараз не всі ці люди задоволені своїм теперішнім становищем. Втративши малу батьківщину, вони втратили житло, роботу та звичні умови життя.Особливо за «бидло» тримали справжніх українців, яких намагалися зламати й придушити. Хіба братній народ може так чинити? І в сучасності вони продовжують нас «любити», як і колись, затискаючи в своїх міцних, «дружніх і братерських» обіймах. Тому щиро в серці сподіваюсь, що всі ці криваві події скоро закінчаться. Проте розум каже протилежне. Не дай Боже нікому такого «сусіда», а брата — тим більше! СЛАВА УКРАЇНІ!!!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.