Testimony 1554

Testimony 1554

2023-03-26

It's been a year since the war started. It's hard to believe that you can get used to air raid warnings but I have already gotten used to it. In a year, you can get used to everything except death. Every day, they bring dead soldiers, and it's impossible to get used to that. My brother is at war and I pray for him. We are waiting for his calls, especially my mother…her heart is breaking. But I believe that my brother will be fine. May all those who started the war be cursed. I have a sense of guilt that I have done very little to win this year. I live an almost normal life, working, resting, laughing. Do I have the right to do that? I don't know. I have to be there for my brother. I have to support him, help him, lend a shoulder. I have a family, and a son and they are protected by my brother, not me. I am ashamed of this. From the first day of the war, I understand that we will win because God is on our side. But the price of this victory is very high - the lives of the best people, the tears of mothers and wives. Maybe one day, I will decide to defend the country. Now, I am filled with fear and anxiety. I was not like this before the war. The war has changed us all. All of us, without exception.

Минув рік з початку війни. Аж не віриться, що можна звикнути до сигналів повітряної тривоги. Я вже звик. За рік можна звикнути до всього, крім смерті. Щодня привозять загиблих воїнів. І от до цього звикнути неможливо. Мій брат на війні. Молюсь за нього. Чекаємо його дзвінків, особливо мати... Її серце рветься. Але я вірю, що з братом все буде добре. Хай будуть прокляті всі, хто розпочав війну. В мене є почуття провини, що за цей рік я зробив дуже мало для перемоги. Я живу майже звичним життям, працюю, відпочиваю, сміюсь. Чи маю я право на це? Не знаю. Я маю бути поряд з братом. Я повинен підтримувати його, допомагати, підставляти плече. У мене сім'я, син. І їх захищає мій брат, а не я. Мені соромно за це. З першого дня війни я розумію, що перемога буде. Бо на нашій стороні Бог. Тільки ціна цієї перемоги дуже велика – це життя найкращих людей, це сльози матерів та дружин. Можливо, я наважусь колись і буду захищати країну. Зараз мене заполонив страх і неспокій. До війни я не був таким. Війна змінила нас усіх. Усіх без винятку.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.