Testimony 1540

Testimony 1540

2023-03-18

Me and War: My Experience of Living Through War My emotions and thoughts at the beginning of the war: War...so much pain, fear and regret is contained in this short word. I remember when I was little, I asked my mother what war is, and she replied: "God forbid, child, that you ever know what it is”. However, many years later, I felt the traces of this terrible word on myself. On the morning of February 24th, 2022, I was sleeping peacefully when I heard my mother's excited voice: “[NAME1], get up. The war has begun...". At first, I did not fully understand what was happening until I went to social networks and read the news. I couldn't think about anything else all day long. At times, I felt anxious; my fingers even trembled. I was overcome with fear, sadness, and despair. I did not know where the children were going. I was afraid of every siren, and at night I even went to sleep in my mother's bed because it was important for me to feel the support of someone from my family. How I managed: Only my convictions helped me cope with my experiences. I believed that everything will be fine and this horror will end very soon. Over time, everyone, including me, began to get used to air alarms and ignore them. However, there was an incident after which I became more responsive towards them. It was June 14, 2022. On this day, I witnessed an explosion in my hometown of [CITY]. Then I heard a deafening sound outside and saw it with my own eyes. The explosion was very loud and the smoke seemed so close that my panic knew no bounds. Fortunately, it later turned out that it was an enemy missile shot down. However, many buildings, including my house, were damaged. I still remember this terrible day for me with anxiety and stress in my soul. I concluded for myself that you cannot be 100% sure that trouble will pass you by. You need to be ready for everything. The main thing is not to panic and learn to act decisively in such situations. My experiences now: Now, I have adapted a little to the situation in the country and react more or less calmly to the news and sirens. Of course, sometimes there are sudden anxiety attacks. Still, I try to calm myself and my loved ones using various methods because mutual support is very important for everyone in such a difficult time. Therefore, you need not lose hope; support each other, believe in God and our Armed Forces and boldly go to victory!

Я і війна: мій досвід проживання війни Мої емоції та думки на початку війни Війна… Скільки болю, страху та жалю містить у собі це коротке слово… Пригадую, коли була маленька, я запитала у мами, що таке війна, на що вона відповіла: «Дай Боже, дитино, щоб ти ніколи не дізналася, що це». Однак через багато років сталося протилежне, адже я відчула на собі сліди цього страшного слова. Вранці, 24 лютого 2022 року, я мирно спала, коли почула схвильований голос мами: «[ІМʼЯ], вставай. Війна почалася…». Я спочатку не до кінця не зрозуміла, що коїться, аж поки не зайшла в соцмережі та не почитала новини. Весь день я не могла більше ні про що думати, окрім цього. На парах я почувалася тривожно, у мене навіть тремтіли пальці. Мене охоплював страх, смуток, розпач, я не знала, куди себе діти. Я лякалася кожної сирени, а вночі навіть лягала спати у мамине ліжко, адже для мене важливо було відчувати підтримку когось з рідних. Як я впоралась Впоратись із переживаннями мені допомогли лише власні переконання, що все буде добре і зовсім скоро це жахіття закінчиться. З часом усі вже почали звикати до повітряних тривог та ігнорувати їх, і я в тому числі. Проте був випадок, після якого я стала відповідальніше до них ставитись. Це було 14 червня 2022 року. У цей день я стала свідком вибуху у своєму рідному місті [МІСТо]. Тоді я перебувала надворі, почула дуже гучний звук і побачила це на власні очі. Вибух був настільки гучний і дим здавався так близько, що моїй паніці не було меж. На щастя, згодом виявилось, що це збили ворожу ракету. Проте постраждало чимало будівель, у тому числі та мій будинок. Ще досі згадую цей страшний для мене день із тривогою та стресом на душі. Для себе зробила висновок, що не можна бути впевненою на всі 100%, що біда тебе омине. Потрібно бути готовою до всього. Головне – не панікувати та навчитися діяти рішуче у таких ситуаціях. Мої переживання зараз Зараз я вже трохи адаптувалась до такої ситуації в країні та більш-менш спокійно реагую на новини та чергові сирени. Звісно, іноді зненацька бувають приступи тривоги, проте стараюся всілякими методами заспокоїти себе та своїх близьких, адже взаємопідтримка у такий важкий час усім дуже важлива. Тому потрібно не втрачати надії, підтримувати один одного, вірити у Бога та наші ЗСУ і сміливо прямувати до перемоги!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.