Testimony 1536

Testimony 1536

2023-03-11

When the full-scale invasion began, my life was turned upside down. I always grew up in a big family, and the first biggest stress for me was when the whole family was separated. My dad went to war and we tried our best to win. Then, my child and I decided to go abroad to make it easier for the child. I blamed myself a lot for not staying at home and helping there but I tried to find other ways to help Ukraine and Ukrainians win. I spent all my free time volunteering by packing humanitarian aid, visiting wounded soldiers in local hospitals, weaving camouflage nets, and making trench candles. All of this, in one way or another, helped me to mitigate my feelings of guilt a little.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, моє життя перевернулось з ніг на голову. Я завжди росла у великий сім'ї та першим найбільшим стресом для мене було, це коли вся сім'я роз'їхалась. Тато пішов воювати. Ми максимально старались докладати зусиль для перемоги. Потім я з дитиною вирішили поїхати за кордон, щоб дитині було спокійніше. Я дуже звинувачувала себе в тому, що я не залишилась вдома, не допомагаю там. Але я старалась знайти інші можливості допомоги Україні та українцям задля перемоги. Весь вільний час волонтерила: складали гуманітарну допомогу, відвідувала поранених військових у місцевих лікарнях, плели маскувальні сітки, робили окопні свічки. Це все так чи інакше, допомогло мені трохи пом'якшити своє почуття провини. 

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.