Testimony 1534

Testimony 1534

2023-03-04

Panic. This is the first thing that comes to mind when I think of the beginning of the war. I was full of fear and anxiety, and I could not believe that war had started, that rockets were flying outside the window, and that I could hear loud explosions in the house. I did not believe that in the 21st century, in the civilized world, something like this could happen. For the first few days, I was in a state of anxiety, worry, fussiness, constant suspicion and expectation of danger. I was afraid for myself, for my husband, for my daughter. I was afraid for my family. I thought it wouldn't last long and it would be resolved in a few days or weeks. However, I was wrong. I, like all of us, had to learn to "live in war”, in fear and uncertainty, not knowing what would happen in an hour, tomorrow, or in a month. Whether I would have to leave my home, my city, Ukraine, to save myself. During the war, my family and I stayed in our town; we did not leave to go anywhere and only went to the shelters when the alarm sounded. We had the necessary things packed, just in case. At work, I helped to volunteer; my husband helped to set up checkpoints in the city. We learnt to live in a new reality, we adapted to it. Yes, today, there are alarms and rockets flying, but I don't react the same way as I did at the beginning. During the war, I began to appreciate many things. I started to look at the world and everyday things differently. I am learning to worry less and be less anxious. My daughter, who is studying to be a psychologist helps me with this, tells me about stress, emotions, and reactions, and teaches me self-help and relaxation techniques. I now understand that my life is different, our people are different, our country is different. I am confident in our victory because such an example of cohesion, strength, and indomitable spirit that our people have shown will definitely lead us to it. We will survive, we will live in a free country under a peaceful blue sky, and we will celebrate our victory together. I want this: I want to enjoy the peaceful sky again, without alarms and missiles, to travel the world again, not to worry every day, but to enjoy every day. It will happen!

Паніка. Це перше, що спливає на думці згадуючи початок війни. Мене охопив страх та тривога, я не могла повірити, що почалась війна, що за вікном летять ракети, а в домі чути сильні вибухи. Я до останнього не вірила в те, що у 21 столітті, у цивілізованому світі може таке трапитись. Перші декілька днів мене не полишав стан тривоги, занепокоєння, метушливості, постійної підозрілості та очікування на небезпеку. Я боялась за себе, за чоловіка, за доньку. Боялась за рідних. Я думала, що це не триватиме довго, а вирішиться за декілька днів чи тижнів. Проте, я помилялась. Мені, як і усім нам довелось вчитись «жити у війні», у страху, невизначеності, не знаючи, а що буде через годину, завтра, місяць. Чи доведеться мені залишити свій дім, місто, Україну, щоб вберегтись. За період війни, я і моя сім’я залишались в нашому місті, ми нікуди не виїжджали. Ми ходили в укриття, коли лунала тривога, мали спаковані необхідні речі, про всяк випадок. На роботі я допомагала волонтерити, мій чоловік допомагав облаштовувати блокпости у місті. Ми навчились жити у новій реальності. Ми адаптувались до неї. Так, сьогодні теж лунають тривоги, теж літають ракети, але я вже не так реагую, як на початку. За період війни я стала цінувати багато речей, я почала по-іншому дивитись на світ, на буденні справи, я вчусь менше хвилюватись та тривожитись. В цьому мені допомагає донька, яка навчається на психолога та розповідає мені про стрес, емоції, реакції, також, вчить мене технікам самодопомоги та релаксації. Я тепер розумію, що моє життя інше, наші люди інші, наша країна інша. Я впевнена у нашій перемозі, адже, такий приклад згуртованості, сили, незламності духу, який показав наш народ точно приведе нас до цього. Ми вистоїмо, ми будемо жити у вільній країні під мирним блакитним небом, будемо святкувати нашу перемогу усі разом. Я цього хочу, хочу знову радіти мирному небу, без тривог та ракет, знову подорожувати по світу, не хвилюватись щодня, а радіти кожному дню. Так і буде!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.