Testimony 1530

Testimony 1530

2023-03-02

During the year of the war, my life changed. I did not feel panic, rather I felt focused. On the 24th of February, in the morning, when I saw that the war had started, I immediately refuelled my car because I knew I would need to move my family and help them. From the very first day of the war, I helped my mates carry sand, tires and bags to checkpoints and make Molotov cocktails. I donated to the Armed Forces, posted information on Instagram, and read and still continue to read the news, but to a lesser extent. Over the entire war period, until today, I have noticed that I have more hatred and anger, not towards my family or others, but towards the 'invaders.' This hatred and anger pushed me to work harder, look for opportunities, not sit still, be at work, live and provide for myself. The war taught me not to be afraid or worry about financial difficulties, and I take every challenge as an opportunity to grow and become stronger in spirit to move on to greater things. The war has united my true friends around me. I have seen who is who, and I am glad for that. Now I know who I can really count on. I noticed that I became less emotional towards my loved ones and heard it from them. I have learnt to treat many things with a cool mind. Yes, I have changed; everyone's life and perception of life has changed. I am learning to adapt to the new realities, realizing that the war will not end tomorrow and that the old life will not exist anymore, but there will be a new one. And I feel responsible to myself to ensure a decent life and future. I feel proud of our defenders and help them financially every time.

За рік війни моє життя змінилось. Я не відчував паніки, а навпаки був зосередженим. 24 лютого вранці, коли побачив, що почалась війна я відразу поїхав заправити своє авто, бо знав що буде потрібно возити рідних та допомагати. Вже з першого дня війни я допомагав з товаришами возити пісок, шини та мішки на блокпости, робити коктейлі Молотова, донатив на ЗСУ, публікував інформацію в Інстаграмі, читав і продовжую читати новини, але вже меншою мірою. За весь період війни, до сьогодні, я помітив, що в мені побільшало ненависті, якогось гніву, але не до близьких чи оточуючих, а до «загарбників». І ця ненависть, гнів підштовхнули мене більше працювати, шукати можливості, не сидіти на місці, бути в роботі, жити й забезпечувати себе. Війна навчила мене не боятись, не перейматись за фінансові труднощі, кожен виклик я сприймаю як можливість, рости й ставати сильнішим духом, рухатись далі до більшого. Війна згуртувала навколо мене справжніх друзів, я побачив хто є хто і радий цьому. Тепер я знаю на кого справді можна розраховувати. Я помітив, що став менш емоційним, стосовно близьких, чув це від них. Я навчився ставитись до багатьох речей з холодним розумом. Так, я змінився, змінилось життя усіх і сприйняття життя. Я вчусь адаптовуватись під нові реалії, розуміючи, що війна не закінчиться завтра і що минулого життя уже не буде, але буде нове. І я відчуваю відповідальність перед собою забезпечити собі гідне життя і майбутнє. Щоразу відчуваю гордість за наших захисників та допомагаю фінансово нашій армії та вірю в її перемогу. Кожен з нас, на мою думку, повинен докласти максимум, не в плані фінансів, а загалом як може до нашої перемоги. Я почав не будувати грандіозні плани на майбутнє, а ставити перед собою коротко досяжні цілі та плани, в нових реаліях війни. Війна загострила моє відчуття справедливості. Я подорослішав, став більше покладатись на власні сили та розум. Війна показала мені іншого мене, в собі я знаходжу сильні сторони та розвиваю їх.

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.