Testimony 1510

Testimony 1510

2023-03-18

Me and the War: my experience of Living in the War My emotions and thoughts at the beginning of the War... How much pain, fear and regret is contained in this short word... When I was little, I asked my mother what war is, to which she replied: "God forbid, child, that you never know what it is." However, many years later, the opposite happened because I felt the traces of this terrible word on myself. On the morning of February , , I was sleeping peacefully when I heard my mother's worried voice: "[NAME], get up. The war has begun...". At first, I did not fully understand what was happening until I went to social networks and read the news. I couldn't think about anything else all day long. At times I felt anxious; my fingers even trembled. I was overcome with fear, sadness, and despair; I did not know where the children were going. I was afraid of every siren, and at night I even went to sleep in my mother's bed because it was vital for me to feel the support of someone from my family. How I managed Coping with my experiences was helped only by my own convictions that everything would be fine and this horror would end very soon. Over time, everyone began to get used to air alarms and ignore them, including me. However, there was an incident after which I became more responsible towards them. It was June , . On this day, I witnessed an explosion in my hometown of [CITY]. Then I was outside, heard a loud sound and saw it with my eyes. The explosion was so loud, and the smoke seemed so close that my panic knew no bounds. Fortunately, it later turned out that it was an enemy missile shot down. However, many buildings were damaged, including my house. I still remember this terrible day with anxiety and stress in my soul. I concluded that you cannot be % sure that trouble will pass you by. You need to be ready for everything. The main thing is not to panic and learn to act decisively in such situations. My feelings now I have already adapted a little to such a situation in the country and react more or less calmly to the news and the next sirens. Of course, sometimes, there are sudden anxiety attacks. Still, I try to calm myself and my loved ones using various methods because mutual support in such a difficult time is significant for everyone. That's why you need not lose hope, support each other, believe in God and our Armed Forces, and boldly go to victory!

Я і війна: мій досвід проживання війни Мої емоції і думки на початку війни Війна… Скільки болю, страху та жалю містить у собі це коротке слово… Пригадую, коли була маленька, я запитала у мами, що таке війна, на що вона відповіла: «Дай Боже, дитино, щоб ти ніколи не дізналася, що це». Однак через багато років сталося протилежне, адже я відчула на собі сліди цього страшного слова. Вранці, лютого року, я мирно спала, коли почула схвильований голос мами: «[ІМʼЯ], вставай. Війна почалася…». Я спочатку не до кінця зрозуміла, що коїться, аж поки не зайшла в соцмережі і не почитала новини. Весь день я не могла більше ні про що думати, окрім цього. На парах я почувалася тривожно, у мене навіть тремтіли пальці. Мене охоплював страх, смуток, розпач, я не знала, куди себе діти. Я лякалася кожної сирени, а вночі навіть лягала спати у мамине ліжко, адже для мене важливо було відчувати підтримку когось з рідних. Як я впоралась Впоратись із переживаннями мені допомогли лише власні переконання, що все буде добре і зовсім скоро це жахіття закінчиться. З часом усі вже почали звикати до повітряних тривог та ігнорувати їх, і я в тому числі. Проте був випадок, після якого я стала відповідальніше до них ставитись. Це було червня року. У цей день я стала свідком вибуху у своєму рідному місті [МІСТО]. Тоді я перебувала надворі, почула дуже гучний звук і побачила це на власні очі. Вибух був настільки гучний і дим здавався так близько, що моїй паніці не було меж. На щастя, згодом виявилось, що це збили ворожу ракету. Проте постраждало чимало будівель, у тому числі і мій будинок. Ще досі згадую цей страшний для мене день із тривогою та стресом на душі. Для себе зробила висновок, що не можна бути впевненою на всі %, що біда тебе омине. Потрібно бути готовою до всього. Головне – не панікувати і навчитися діяти рішуче у таких ситуаціях. Мої переживання зараз Зараз я вже трохи адаптувалась до такої ситуації в країні і більш-менш спокійно реагую на новини та чергові сирени. Звісно, іноді зненацька бувають приступи тривоги, проте стараюся всілякими методами заспокоїти себе та своїх близьких, адже взаємопідтримка у такий важкий час усім дуже важлива. Тому потрібно не втрачати надії, підтримувати один одного, вірити у Бога та наші ЗСУ і сміливо прямувати до перемоги!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.