Testimony 1507

Testimony 1507

2023-03-14

I spent the first days of the war with my husband and children, aged and , at home. Only my husband kept a calm and relaxed mind, and my youngest daughter and I started having panic attacks. I had never experienced this before and did not know how to deal with it. But my husband helped; he and I immediately started preparing everything on a Molotov cocktail, and I calmed down and calmed the children down. My husband joined the army on the first day, and for a year now, my children and I have been going through the war very hard without him. He trained as a combat medic and now saves soldiers. After weeks of the war, my younger daughter started having panic attacks again, and I was forced to go with them blindly, without relatives, without acquaintances, to Poland. We stayed in Poland for months and a man called to come back urgently, because he was in a dangerous situation, and we had time to say goodbye. After returning, my husband came home for the day, and I felt better. My husband was transferred to another place to serve, but in autumn, in October, I endured such stress that I had huge problems with my stomach and blood pressure. And all because of an immigrant woman who came with her children to the village where my husband served, led an immoral lifestyle, did not take care of the children, did not go to work, and, what is most terrible, called my husband. I started a terrible depression against the background of betrayal; I could not eat, sleep, or work, and in weeks, I lost kg. Of course, the man denied everything, he swears that he was faithful to me, but I have already lost trust and love for him in all respects, now I live with him for the sake of the children; I am waiting for him to return from the war, and I am thinking how to live on. Therefore, even if my house is intact, there is no shelling of the city; all the same, the war changed my life and the life of my family radically, for the worse. I cry for the dead, pray for the living and suffer from mental pain!!!!

Перші дні війни я з чоловіком і дітьми і років зустріли вдома, спокій і холодний розум зберігав тільки чоловік, а в мене і у молодшої доньки почались панічні атаки. Я такого ніколи не відчувала раніше і не знала, як з цим впоратись. Але допоміг чоловік, ми з ним зразу почали готувати все на коктейлі Молотова і я заспокоїлася і дітей заспокоювала.Мій чоловік в перший день пішов в армію, і вже рік я сама з дітьми дуже важко переживаю війну без нього. Він вивчився на бойового медика, і зараз рятує солдатів. Через тижні війни у меншої дочки знов почались панічні атаки, і я змушена була з ними їхати всліпу, без родичів, без знайомих до Польщі. Польщі ми пробули місяці і подзвонив чоловік, щоб терміново вертатися, бо в нього була небезпечна ситуація, і ми з ним встигли попрощатися. Після повернення, чоловік приїхав додому на день і мені стало легше. Чоловіка перевели в інше місце служити, але осінню в жовтні я перенесла такий стрес, що мала величезні проблеми зі шлунком і тиском. А все через переселенку, яка приїхала з дітьми в те село, де служив мій чоловік, вела аморальний спосіб життя, не доглядала дітей, на роботу не ходила, і що саме страшне, дзвонила до мого чоловіка. В мене почалась страшна депресія на фоні зради, я не могла їсти, спати, працювати, і за тижні схудла на кг. Звичайно, чоловік все заперечував, клянеться, що був вірний мені, але я вже втратила до нього довіру і любов, у всіх відношеннях, тепер живу з ним заради дітей, чекаю поки він вернеться з війни, і думаю як жити далі. Тому, навіть якщо моя хата ціла, нема обстрілів міста, все одно, війна змінила моє життя, і життя моєї сім'ї кардинально, в гіршу сторону. Плачу за загиблими, молюся за живих і мучусь від душевного болю!!!!

This document is licensed CC BY-NC-ND 4.0. This material may not be redistributed for commercial purposes and may not be altered; no derivatives are permitted. If you wish to redistribute this material, attribution must be given.